fbpx
життєві історії
Коли я чекала дитинку, ми з чоловіком Микитою домовилися, що у декрет з маленьким піде він, адже у мене робота набагато більш прибутковіша, ніж у нього. І ось народився наш Єгорчик, все йшло за планом, але тут втрутилася мама Микити, Таїсія Іванівна. Тепер ми на межі розлучення, дякувати свекрусі

Нещодавно у нашій з Микитою молодій родині з’явився малюк, синочок Єгорчик, а ми вже на межі розлучення. І все через те, що чоловік обдурив мене і не пішов в декрет, як обіцяв. На Микиту вплинула його матуся, Таїсія Іванівна. І що найсмішніше – ані Микита, ані свекруха нічого такого в ситуації не бачать!

Я працюю з 18 років, так вийшло, що відразу потрапила після університету в свою область і там конкретно зачепилася. До своїх 27 років я затребуваний фахівець з дуже хорошою зарплатою.

Заміж я вийшла два роки тому з великої любові. З Микитою нас звели спільні знайомі на якийсь вечірці. Мені він сподобався, в моєму смаку. Закрутилося все швидко, вже люди дорослі, майже відразу почали жити разом. Рік зустрічалися, а потім розписалися.

Спочатку все було чудово – сім’я, улюблена робота, кар’єра, заробіток дуже достойний, затишна квартира. Просто казка. Потім почалися розмови про дітей.

Я дітей хотіла, але років до тридцяти. Зараз у мене все дуже вдало складалося з кар’єрою і я не хотіла переривати декретом це сходження кар’єрними сходами. У нашій сфері все змінюється дуже швидко і випасти з руху навіть на рік – доведеться починати мало не з початку. А я стільки сил, часу і грошей витратила, щоб вийти на високий рівень. Постійно доводилося вчитися чомусь новому, розвиватися, рости над собою. Це буде просто неможливо швидко надолужити.

Микита ж наполягав на народженні дитини і пошвидше, йому вторила його мама. Він мотивував це тим, що бути молодими батьками легше, ніж віковими. Та й розуміти дитину, коли у вас занадто велика різниця у віці, теж важче.

– От уяви, всіх на перше вересня приведуть молоді дівчата, а ти вже доросла жінка. Як ти себе на їх фоні будеш відчувати, а дитині як буде? – наводив мені аргументи чоловік.

Я особливої ​​проблеми в цьому не бачила, на думку оточуючих і на свій вік мені якось фіолетово, головне, щоб здоров’я було, а все інше дрібниці.

Не відставала від Микити і його мама. Там йшли аргументи іншого характеру і звучали вони більш вагомо.

Таїсія Іванівна підкреслювала те, що з віком організму складніше переживати такі випробування, як очікування і народження дитини. Та й з дитиною простіше в молоді роки, безсонні ночі з віком складніше переносити.

У чомусь я була з ними обома згідна, але головний стримуючий фактор – моя кар’єра, яку потім буде дуже складно відновити. А це і фінансове благополуччя, і моральне задоволення. Зарплата чоловіка була менша від моєї рази в півтора. Отже мій декрет ще і на сімейному бюджеті суттєво позначиться.

Цей аргумент я тримала при собі, щоб не образити Микиту. Він і так досить болісно сприймав різницю в наших заробітках. Але зрештою він мене допік і я висловила свої побоювання. Ми навіть посварилися, але Микита швидко визнав, що я права. Через два дні він вийшов з пропозицією: в декрет з дитиною піде він, а я буду далі заробляти і будувати кар’єру, якщо це всже для мене так важливо.

Мені цей варіант здався шикарним. Тут все влаштовує всіх – і по грошах не дуже втратимо, і дитина в сім’ї з’явиться. Чудово!

Дуже швидко я оголосила, що при надії. Радості Микити і свекрухи не було меж. А ось моє начальство, якому я чесно сказала про своє становище, помітно зажурилося.

Я відразу заспокоїла керівництво, що в декрет не збираюся, буде сидіти чоловік. А я випаду на нетривалий період, але аж ніяк не на три роки, максимум – на місяць. Шеф поставився до цієї заяви скептично, але приводів підозрювати мене в обмані у нього не було, я працювала на фірмі не перший рік, слово своє завжди тримала.

Місяці очікування малюка минали прекрасно, я  переносила свій цікавий стан дуже легко. Єдине, довелося оновлювати гардероб, тому що вагу я набирала відчутно і швидко. Але я продовжувала працювати.

Я кілька разів запитувала Микиту чи в силі його пропозиція, чи говорив він з начальством з приводу декрету. Він відповідав, щоб я не переживала, у нього все схвачено.

Працювала я до останнього тижня, народила нашого хлопика не сама, але з дитинкою було все добре.

Близько двох місяців пішло у мене на відновлення. Весь цей час з сином сиділи чоловік або свекруха, мені було фізично складно за Назарчиком доглядати. Я старанно виконувала всі рекомендації лікаря, щоб швидше вийти на роботу.

Але виявилося, що чоловік зі свекрухою все вирішили за мене.

Коли я вже готова була рвонути на роботу, Микита між іншим заявив, що він в декрет йти не збирається.

– Це не діло, щоб дружина працювала, а чоловік в декреті сидів. Ти мати, у тебе тепер робота важливіша. Якщо хотіла кар’єру, то не треба було і заміж виходити, – сказав мені Микита, і я почула у його голосі слова і інтонацію Таїсії Іванівни.

Я була просто розчавлена ​​такою поведінкою чоловіка. Микита просто нахабно мене обдурив, навіть не збираючись виконувати обіцяне.

Свекруха, звичайно ж, стала на сторону синочка. На її думку, я принижую її сина як чоловіка, пропонуючи йому сидіти в декреті. Мовляв, це жіноча робота споконвіку. Тому мені треба перестати комизитися і вередувати і займатися своєю справою – материнством.

На допомогу прийшов мій шеф. Коли я засмучена подзвонила і сказала, що у мене не вийде найближчим часом вийти на роботу через сімейні обставини, він уточнив, що трапилося. Я, мало не ридаючи, розповіла все як є.

– Ви не розглядали можливість найняти няню для малюка? Це могло б вирішити частину питань, – підказав мені начальник.

Мені таке спадало на думку, але няні для таких малюків коштують дуже і дуже дорого. У мене зараз таких грошей не було. Тоді бос сказав, що готовий виписати мені премію, щоб я оплатила послуги няні на перші місяці. Це було порятунком!

Микита, коли про це дізнався, просто сказився. Він кричав, що не дозволить, щоб його дитина перебувала з якоюсь чужою тіткою, коли у нього є рідна мати. На його думку і думку його матусі, я просто зозуля. Микита поставив умову, що якщо я найму няню і вийду на роботу, то ми з ним розлучимося. Я чекала гучних фраз, що він забере дитину собі і я Назарчика не побачу, але їх не прозвучало. Мабуть, боявся, що я погоджуся на його умови.

А мені так навіть краще. Жити під одним дахом з обманщиком і маминим синочком мені не хочеться. Я вважаю, що мною просто покористувалися. Я свого рішення не зміню – буду далі вибудовувати кар’єру. Нехай у Назарчика буде успішна мама, раз з татом так не пощастило.

А як би на моєму місці зробили ви?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page