Коли я чую від своєї подруги слова: “Ну, таке життя, Оксано!” То це вже перша ознака того, що в Світлани поганий настрій, або вона образилась на мене за щось, про що я не знаю.
Річ в тім, що моя подруга часто собі фантазує те, чого насправді і не могло бути. А ще можуть бути якісь непорозуміння на роботі, а винний цілий світ, як завжди.
В ці дні я стараюсь до Світлани краще не заходити, бо можна попасти під “гарячу руку” і потім, ой як важко з нею налагодити контакт.
Ще раніше я не знала, як маю реагувати на її такий стан, тому бігла її заспокоювати, виправдовувалась і згодом, тижнів два вона зі мною просто не розмовляла, ігнорувала мене, як свого лютого ворога.
Та що це за поведінка така? Чи це якось медично пояснюється? А можливо моїй подрузі і насправді потрібна допомога спеціаліста?
Зі Світланою ми почали товаришувати, як наші діти пішли в школу. Часто ми пересікались на подвір’ї школи, а потім вияснилось, що ми ще й недалекі сусіди.
На початку наших стосунків ми зустрічалися рідко, так два-три рази на пікніку влітку разом з дітьми. Потім наші зустрічі ставали все частішими і вже було дійшло до того, що мало не щодня ми зідзвонювались.
Так поневолі здружились і наші чоловіки і діти. І ми вже товаришували сім’ями. Жодного свята без друзів не було, і навіть відпустки планували спільні.
Згодом у моєї подруги стався прикрий випадок. Її дочка впала з велосипеда, сильно вдарилась головою. Світлана дуже важко все це переживала. Постійно малювала собі в голові, а що б могло статись?
Подруга після цього випадку стала дуже панічно обережною. Своїм дітям і собі поставила цілу купу заборон. А це: кататись на велосипеді, самокаті, ні на чому – не можна.
Плавати не можна, до тварин не підходити, і ще цей перелік дуже великий.
І ось власне після цього я почала помічати і зміну в її характері.
Часті сльози, образа на весь світ. То хтось на неї не так подивився, або ж в кожному слові вона шукає якоїсь “шпильки”.
Ці зміни в поведінці у неї дуже часто, можуть тривати до десяти днів майже кожного місяця.
З часом я зрозуміла, що мою подругу краще не турбувати в ці дні, адже можна нарватись на неприємності, а потім важко знову віднайти контакт.
Тож як мені бути, як допомогти, адже Світлана мені небайдужа людина?
Пропонувати їй допомогу психолога? Я боюсь навіть подумати, як вона може на це відреагувати.
Та вже два останні місяці почала помічати, що цей її такий стан став частішим.
Як заставити подругу звернутись до спеціаліста про допомогу?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
