Ніколи не змогла б навіть і подумати, що для невістки стану потрібнішою, ніж власній донечці.
З чоловіком ми виховали двох дітей сина Артема і дочку Зоряну.
Обидвоє наших дітей вже давно покинули сімейне гніздечко. Про те часто навідуються до нас у село по мірі своїх можливостей.
Син наш живе в місті, виховують з невісткою двох донечок.
А дочка наша в районному центрі, живе з чоловіком і сином у двокімнатній квартирі. Чомусь так в житі складається, що батьки більше стараються підтримати дочку, адже вона для нас беззахисна жінка, якій важко буде без нашої з татом підтримки.
Звісно, що сину ми також допомагаємо, та чомусь більше дочці.
То пожаліється Зоряна, що пральна машина поламалась, ми вже в поміч, то надумались вони з чоловіком машину купляти, як ми прискладали певну суму грошей для них.
Артема коли не спитаєш, то в нього все добре, все є. Він навпаки старається нам створити комфортні умови для життя.
Та цього літа моє здоров’я мене сильно підвело, та аж так, що я потрапила до лікарні. І як мені стало прикро, моя дочка лише один раз мене провідала. А при телефонній розмові наголосила, щоб я більше привчалась до лікарняної їжі, адже вона корисна, а мені варто трохи схуднути.
Зате невістка приїжджала кожного дня. Старалась для мене, подбала навіть про шоколадки для медсестер. Лікарю віддячилась, навіть не сказала мені скільки.
За ці десять днів в лікарні, я відчула, що зовсім байдужа для своєї донечки, про яку я так дбала. Тепер моє відношення до невістки сильно зміниться, я відчуваю до неї таку вдячність, про яку не забуду ніколи.
Дуже радію за сина, що в нього така гарна сім’я. Бо зять за всі ці дні так і не спромігся подзвонити.
Звісно, що з часом я пробачу дочці усе, та я вже пробачила, але після цього випадку я зрозуміла, що маю дві донечки, і ніколи не буду робити більше між ними різниці.
А у вас як з невістками?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди