fbpx

Коли я наодинці спілкувалася з Оленою, вона розповідала, що їй важко, що вона буквально ходить біля нього, як біля малої дитини. Вона одягала Миколі шкарпетки і зав’язувала шнурки на взутті. На це важко було дивитися, але чомусь Олена сліпо його любила, і навіть після того, як він завів собі, ще одну “любов”, вона просто не хотіла в це вірити

Олена летіла в літаку і зі сльозами на очах згадувала своє життя. Але хіба це було життя? Хіба присвятити себе комусь, не відчуваючи взаємності це нормально?

Познайомилась Олена з Миколою в поїзді Харків – Київ. Він – розумний, дотепний чоловік, якому було вже за тридцять, а Оленка лише закінчила університет і їхала підкорювати столицю.

Крім того, що Микола був дотепний і знав, як прилаштувати до себе чарівну дівчину, він був досить повненький, але це не злякало молоду дівчину. Всю ніч молоді щебетали під стук коліс, і прийшов час розставання.

Микола, звичайно ж, взяв телефон Оленки і вони разом вийшли на перон. Недалеко від вокзалу була крамничка, в яку молоді люди вирішили зайти. Там Оленка побачила картину, яка їй дуже сподобалася, але продавчиня сказала, що вона відкладена і за неї вже оплатили, завтра цю красу заберуть. Дівчина засмутилась, але що ж поробиш.

Того дня вони розбіглися в різні сторони столиці, а наступного дня  Микола зателефонував. На зустріч він прийшов не з пустими руками, а з тою самою картиною. Де він її придбав – історія замовчує.

З того дня вони почали зустрічатися, а згодом і жити разом.

Спершу відчувалась у них любов, але згодом вона пропала – з одного боку.

Микола з неповагою ставився до Олени. Якось насміхався з неї, показуючи перед друзями себе в кращому світлі. Йому ніби подобалось насміхатися, вже на той час, над дружиною…

На деякий час ми роз’їхалися по різних містах, і не бачились довго з ними, а коли на новорічному  корпоративі ми зустрілися, я Миколу не впізнала. Він був завжди досить повний, а став ну дуже-дуже повний.

Коли я наодинці спілкувалася з Оленою, вона розповідала, що їй важко, що вона буквально ходить біля нього, як біля малої дитини. Він не міг сам одягнути шкарпетки, взутися… На це важко було дивитися, але чомусь Олена сильно його любила, і навіть після того, як він завів собі “даму на стороні”, вона просто не хотіла в це вірити.

Якось подруга Олени запропонувала їй поїхати на відпочинок до Єгипту. Олена вагалася, вона звикла, що їздять вони завжди разом, а тут якось без нього, але сам Микола проти не був, і з легким серцем відпустив Олену з подругою.

З Єгипту Олена приїхала зовсім іншою людиною. Вона вже не дозволяти витирати об себе ноги. В неї ніби відкрились на чоловіка очі.

Насправді він завжди був скупий, як на почуття, так і на подарунки. Всі дивувалися, що таке могло тримати Олену біля Миколи.

Одного дня Олена просто зібрала речі і сказала – прощай.

В Єгипті вона познайомилась з німцем, який був старший за неї на десять років. І навіть в тому випадку, що вона зовсім не знала німецької, вони порозумілися. Олена спілкувалась з ним на мові кохання. Саме там, біля моря, вона почала відчувати себе – коханою жінкою.

З Миколою вони розлучилися. Олена зараз щаслива і закохана живе в Німеччині, багато подорожує з новим вже чоловіком, який буквально пилинки здуває з української красуні.

Цього року вони навіть приїжджали разом в Україну.

Її очі видають все – вона щаслива та кохана жінка, а ще, вони чекають на появу дитинки.

Щиро бажаю цій парі щастя.

Ця історія показує, що все в наших і Божих руках. Така була в Оленки доля. Але вона відчула цей трепет в серці, і не побоялась зробити свій вибір і сказати Миколі – ні, щоб бути щасливою в іншій країні.

Автор – Наталя У

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – tapeciarnia

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page