Живемо з чоловіком 10 років разом. З них перші три роки з його батьками, його сестрою і братом (неодружений на той момент). Мені доводилося самій готувати на всіх. Коли чекали гостей, свекруха вимагала від мене, щоб все було домашнє, боронь боже щось куплене, готове. Обов’язково повинна була приготувати олів’є і декілька нових салатів, гаряче і обов’язково свої фірмові пляцки (солодка випічка).
Ми з чоловіком не мали права кудись вийти. Щоб просто погуляти разом в парку, потрібно було у неї відпрошуватися, Галина Степанівна рідко нам це дозволяла. І говорила, що це я привід шукаю “аби нічого не робити”. Це було неймовірно важко.
Не так давно Галина Степанівна захворіла, і була змушена лежати довго в лікарні. Ми з з другою невісткою по черзі сиділи з нею в лікарні, навіть інколи доводилось і ночувати. Після лікарні по черзі сиділи з нею – я, її дочка і друга невістка.
Ви не повірите, але через такі дрібниці мій чоловік посварився з рідною сестрою.
– Це ви з Анною (зі мною) довели маму до такого стану. Їй не можна було нервуватись, а твоя дружина тільки те й робила. Постав її кінець-кінців на місце.
– Те, що я дочка, а вона невістка нічого не пояснює. Ми на рівних умовах. Я також постійно не можу брати всю роботу на себе. В мене вже від миття посуди всі руки потріскалися. І взагалі, ти та твоя благовірна постаралися, і таке зробили з матір’ю.
– А хіба не ти тягнула з мами вічно гроші? Ось, що я скажу тобі дорогенька, саме ти у всьому і винна, і не перекладай відповідальність на нас. Подорослішай і не говори дурниць, – говорив мій чоловік.
Сестра чоловіка розповіла своїй матері лише те, що сказав мій чоловік їй. І тут свекруха телефонує саме мені і каже, що я винна, що я налаштувала чоловіка так, і тому він так сказав рідній сестрі.
– Ти не можеш вмішуватися в двох рідних людей. Це брат і сестра, а ти тут всього-на-всього невістка.
Увечері Галина Степанівна обдзвонила всіх нас і почала вимагати від Романа вибачитися перед сестрою. І мене потім дісталося. А зовиці все зійшло з рук.
Я довго не могла змусити себе спілкуватися з Галиною (сестрою Романа). Чоловік сам туди їздив деякий час. Але до Галини Степанівни на ювілей я не могла не приїхати, тим більше, вона сама зателефонувала і запросила на це свято.
– Давайте будемо жити однією дружньою сім’єю. Хватить дутися один на одного.
Я жінка розумна, і вирішила загладити всі кути.
Ми всі сиділи за столом, а ж тут свекруха каже до мене, щоб я попросила у Галини вибачення, і щоб ця ситуація забулася раз і на завжди. Я цього не очікувала. І взагалі, чому вибачатись маю я? За які такі провини? Я промовчала, бо не бачила за собою вини.
Коли я носила посуд на кухню, то випадково стала заручником їх з мамою розмови. Вона тоді казала Роману, що лише вони, рідні люди можуть в любу хвилину його підтримати, а я, геть чужа людина, і на мене нема чого надіятись. І взагалі, якби не я, то в їх сім’ї панував би спокій. Мабуть Галина Степанівна вже забула, що і вона колись була дружиною.
Мені так важко жити поруч з такими людьми. Втомилася жити в постійній напрузі. На душі кішки скребуть.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook