Коли я підходила до під’їзду, де на мене чекав колишній чоловік, щоб повернути мені сина, я побачила декількох бабусь з нашого під’їзду. Вони були здивовані. – Як ти тільки з ним жила? Чого так довго не наважувалася на розлучення? – Але мене ці питання вже не зачіпали. Олег не дочекавшись мене, розвернув автівку і поїхав, а Артем так і залишився стояти з сумкою на тротуарі.
Поки мій син проводив вихідні зі своїм татом, я вирішила прислухатись до поради подруги, і не стала більше дзвонити і мішати свою присутність їх спільне проведення часу, навіть по телефону.
Я зрозуміла, що цей час відведений для спілкування колишнього чоловіка з нашим сином, нехай вони спокійно проводять час разом, без моїх дзвінків і голосінь. І можливо вперше за кілька місяців я змогла присвятити вихідні особисто собі і домашнім справам, не відволікаючись на турботи про дитину.
З подругою ми вибралися на шопінг, сходили в кіно і кафе, а на наступний день я зустрілася зі своєю двоюрідною сестрою, з якою ми не бачилися більше року. Як тільки я трохи абстрагувалася від всієї цієї ситуації з моїм розлученням і спілкуванням з колишнім чоловіком, нарешті, я змогла трохи видихнути і розслабитися.
Однак, мого колишнього чоловіка не влаштовував такий розклад речей – що я заспокоїлася. Йому потрібно було, щоб я продовжила нервувати його.
Пару раз за вихідні я отримала двозначні повідомлення від нього, про те, що у мене вдома тепер всі ліжка вільні, і я можу запрошувати “гостей”. Повідомлення ці я залишила без відповіді. Та й що тут відповіси на ці нісенітниці?
У неділю я лише набрала номер Олега, з метою дізнатися, у скільки він планує привезти Артема додому. Але він не відповів на дзвінок.
Я вирушила в гості до своїх родичів, вони живуть в приватному будинку, від декількох кілометрів від мого місця проживання.
Ми спілкувалися і пили чай в альтанці, коли задзвонив мій телефон. На екрані висвітився номер колишнього чоловіка.
– Де тебе носить? – сказав він у слухавку не своїм голосом.
– Я у тітки Люби, – спокійно відповіла я. – Ви приїхали? Ти не говорив мені нічого про те, у скільки ви повернетеся, і на дзвінок не відповів. Я, по-твоєму що, тебе вдома повинна цілий день чекати і в віконце дивитися?
— Швидко йди додому! Я знову ж таки, спокійно відповіла, що він може привезти Артема до тітки Люби, адресу він знає, я перебуваю зараз тут, одним моментом переміщуватися не можу, і йому доведеться почекати.
Тут і зрозуміла, що йому знову знесло дах на ґрунті його розладів. На мене полився безперервний потік образ. Як я встигла зрозуміти, претензія полягала в тому, що я така-сяка жінка і гідна тільки такої розмови. Він чекає мене 5 хвилин, і я повинна терміново з’явитися. У мене були зв’язані руки. У нього в машині знаходився мій син.
Мені нічого не залишалося робити, окрім як відправитися до дому. Як тільки Олег побачив мене на горизонті, він висадив Артема з автівки, сумки і автокрісло вже стояли на лавці біля під’їзду. Син радісно кинувся до мене назустріч з розпростертими обіймами під різкий звук шин автомобіля колишнього чоловіка, який поїхав, не сказавши мені ні слова.
У дворі стояли дві мої сусідки по під’їзду. Було видно, що вони дуже схвильовані.
– Це він з тобою так розмовляв? – запитали вони.
Я мовчки кивнула. Вже давно я не реагувала сльозами на ті образи, які мені постійно завдає колишній чоловік. Не стала і зараз, хоча всередині мене розпирало від образи і несправедливості.
– Артем чув? – запитала я.
– Може й ні. Він сидів у машині, і здається, дивився мультики. Але шум стояв на весь двір. Далі сусідки кинулися голосити про те, як Олег міг докотитися до такого дна і хто взагалі його виховав таким. Наскільки я зрозуміла, між ними і моїм колишнім чоловіком була словесна перепалка з приводу шуму, який він влаштував, поки я йшла додому.
Я відвернулася, закрила очі, глибоко зітхнула, взяла сина за руку і пішла додому…
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
