Коли я після роботи зайшов в кімнату, то побачив чемодан, а навколо багато літнього одягу, який дружина акуратно вискладувала в рядочок. Від подиву я не міг промовити й слова, і тут Світлана таким впевненим голосом каже. – Мені ще трохи потрібно пожити для себе. Діти вже дорослі, ти впораєшся. – Того дня я дізнався, що в неї з нашим молодим сусідом вже давно шури-мури, а він то майже на десять років молодший…
***
Відразу обмовлюся, ця історія частково сталася з моєї вини. Хотілося б почати з того, що з Світланою ми разом вже чотирнадцять років.
Все почалося ще в школі, коли нам було по 16 років. Я трохи старше моєї дружини, буквально на пів року. Розписалися ми з нею відразу, як їй виповнилося 18, і зробили це в таємниці від своїх батьків.
Згодом переїхали жити в квартиру моєї бабусі, яка дісталася мені у спадок, так як батьки в той момент відмовилися зв’язуватися з переоформлення, зважаючи на сильну завантаженість на роботі.
Ми з Світланою одночасно працювали і навчалися, так що часу на увагу один до одного майже не залишалося.
Незважаючи на це, почуття ніяк не згасає, а навпаки ще сильніше зміцніли. У 25 у нас з’явився хлопчик, а ще через рік двійня.
Після появи на світ дітей Світлана не стала розкисати, а швидко привела себе в форму, і з боку здавалося, що я, вже дорослий чоловік, живу зі школяркою, проте звертати увагу на плітки і думки інших не було коли.
Так як тепер нас було п’ятеро, доводилося працювати в поті чола. Приховувати не стану, зарплата у мене досить висока, і на сім’ю повністю вистачає.
Світлана же в свою чергу завжди займається справами, стежить за дітьми, і в домашніх умовах освоює кулінарне мистецтво, не забуваючи завжди добре виглядати.
Повертаючись в наші дні, хочеться відзначити, що не так давно до нас переїхав молодий сусід, якому всього лише виповнилося 19 років. Звичайний хлопчина, який завжди був чемний, і не доставляв своїм сусідам і найменших турбот.
Лише один раз в його квартирі голосно грала музика, але відразу після мого візиту, він вибачився, пославшись що святкує день народження, і після навіть шереху не було чутно.
Так і тривало наше зі Світланою спокійне і розмірене життя. Я працював, а вона завжди прекрасно виглядала, доглядала за дітьми, і смачно готувала.
Все б нічого, але в один прекрасний момент якимось чудом Світлана познайомилася з нашим сусідом, при цьому я дуже здивований, що вони до цього в під’їзді навіть не перетиналися.
Сказати, що після цього Світлана змінилася, ні, такого не було. Вона все також продовжувала будувати з себе люблячу і зразкову дружину. Це вже через місяці я дізнався, що цей молодий хлопчина унадився ходити до нас у квартиру, або моя дружина бігала до нього додому.
Розповіли мені про це ще одні сусіди по сходовому майданчику, коли я з ними випадково стояв в черзі в магазині.
На жаль, ця розповідь сусідів сталася після того, як мені довелося опинитися в самому натуральному подиві. Все сталося в п’ятницю, коли я повернувся з роботи. Того вечора Світлана збирала виключно свої речі, і акуратно розкладала їх по валізі.
Найдивніше, я не відразу звернув на це увагу, так як дружина зустріла мене як завжди, не гірше і не краще. Діти слухняно грали в сусідній кімнаті, а Світлана зібравши валізу просто підійшла до мене і сказала, що йде до сусіда, а після вони разом їдуть за кордон.
Я думав це розіграш, але виявилося все серйозно. Я запитав у Світлани “Ти серйозно? Він молодший за тебе років на 10. А про дітей ти подумала?”. На це мені дружина відповіла, що вони вже досить великі, і я впораюся з ними сам, а вона ніяк не може їх взяти з собою.
Бо хоче пожити ще якийсь час для себе. Після цих слів Світлана чмокнула мене в щічку, поцілувала дітей, забрала валізу, і втекла до сусіда.
Лише через пару годин до мене дійшло, що ось тільки що сталося. Найприкріше, що розкисати не було часу, так як на мене звалилося троє дітей 4 і 5 років. Як виявилося, цей сусід був якимось там блогером, дуже добре заробляв, і планував перебратися в Штати.
В один прекрасний момент він покликав її в якості співведучою свого блогу, так як Світлана мала приємну зовнішністю, і у них закрутився роман.
На щастя, в Штати їм перебратися не вдалося, і від спільних знайомих я дізнався, що Світлана з моїм хлопцем сусідом, до якого вона втекла, кинувши дітей, живе з ним же в столиці. І ось зараз я думаю, чи подавати на аліменти, чи плюнути і забути її раз і назавжди? А ви що думаєте з цього приводу?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
