Коли я пів року тому зібралася повертатися додому з Італії, де провела на заробітках 15 років, я навіть не сподівалася, що мій італійський чоловік захоче зі мною в Україну, та ще й в такий непростий для моєї батьківщини час! Тому бажання Маттео стало для мене приємним подарунком.
Я зі своїм першим чоловіком давно розлучилася. Сумувати довго не стала і вирішила, що треба якось налагоджувати своє життя. На той час мені дуже пощастило, бо знайома запропонувала роботу. Сказала, що можна поїхати до Італії та заробити непогані гроші.
Доньку я залишила під опікою своїх батьків і, як тисячі українських жінок-заробітчанок, рвонула за кордон, 15 рокі прожила в Італії.
За цей час моя дочка виросла і вийшла заміж. Нині Настуні 26 років. Завдяки роботі в Італії (я доглядаю літнього чоловіка і живу у нього в приватному будинку) мені вдалося поставити дитину на ноги. Я забезпечила її житлом, а зятю допомогла з покупкою машини.
Крім того, я зробила ремонт у квартирі, де мешкають мої батьки. З батьком, щоправда, побачитись так і не встигла, тата не стало 2 роки тому. Тепер там мешкає тільки моя мама. Але я не сумувала всі ці роки, що не беру участі безпосередньо в житті своїх рідних. Я допомагала їм матеріально, тому свій внесок у їхнє щасливе майбутнє відчуваю сповна.
Також мені вдавалося відкладати гроші на старість. Я завжди усвідомлювала, що в Італії я не назавжди. Рано чи пізно я повернуся на батьківщину. А там на мене вже чекає охайна і затишна квартира. Що може бути краще? Думаю ще невелику ділянку прикупити, щоб бавити весняні та літні дні на природі.
За ці роки у мене зав’язалися стосунки з одним італійцем. Це син дідуся, якого я доглядаю. Якось я прикипіла до цієї сім’ї, а особливо до Маттео. Він дуже порядний чоловік. Завжди вчасно виплачував мені заробітну плату, премію видавав. А потім почав приділяти мені увагу. Давно не відчувала себе такою потрібною! Я знову відчула себе не тільки робітницею, а й жінкою, привабливою й коханою.
На це Різдво я вирішила поїхати додому до рідних у гості й подивитися, як зараз взагалі в Україні. Подумала, що взяти з собою Маттео буде дуже доречним.
А ось українські подруги з мого міста мене відмовляли. Мовляв, чоловік-італієць не має бачити, як живе моя сім’я. йому це не сподобається.
Я щиро не розуміла, у чому проблема. А потім все стало на свої місця. Маттео сам захотів зі мною поїхати. Він бу дуже здивований, побачивши, який ремонт я зробила в квартирі мами. Потім ми ходили додому до моєї дочки. Там на мого італійця теж чекало кілька сюрпризів. Він не розумів, як я можу працювати в Італії і бути такою забезпеченою тут, на батьківщині. І його це ніби засмутило.
Коли ми повернулися, я помітила, що Маттео до мене охолонув. Він навіть відмовився від ідеї підняти мені зарплату, хоча ще нещодавно збирався це зробити. Дізнавшись про це, подруги в один голос заявили, що я припустилася фатальної помилки, побувавши з ним вдома.
Тепер Маттео думає, що я живу краще за нього, хоч і працюю в його будинку. Якось безглуздо це все. Адже я просто дуже ощадлива жінка, думаю наперед і про своїх рідних не забуваю. А тут, в Італії, мені багато для життя не потрібно. Я практично нічого собі не купую. І в чому я винна?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
