Мені 27 років, імене звати Інна. Ніколи не думала, що буду щось подібне писати про себе, та на жаль…
В своїй сім’ї я ніколи не була улюбленою дитиною. Батьки не приділяли мені достатньо уваги і при будь якій можливості віддавали бабусі й дідусю. А мені так хотілося, як і усі мої подруги, приходити додому і по душам поговорити про свої проблеми чи поділитьсь радістю з мамою.
Коли я познайомилась з Мироном, була дуже щасливою. Ми зрозуміли, що закохані з першого погляду. Він часто розповідав мені про своїх батьків, і я бачила, як в цей момент світилися його очі. Такого стану в мене ніколи не було, і я, по доброму, йому заздрила.
Зустрічалися ми не довго. Мирон зробив мені найромантичнішу пропозицію в світі і ми почали підготовку до весілля. Я дуже хвилювалася коли йшла вперше до його батьків. Все пройшло, на мій погляд, добре. Вони чудові люди, і видно як вони люблять свого сина.
Батьки Мирона періодично кликали нас до себе в гості на свята, і я встигла відчути себе частиною їх великої родини… Я відчувала цю любов, якої мені так не хватало. Якщо в святкові дати у нас не виходило зустрітися, я всім їм передавала подарунки.
Як мені здавалося, у мене вийшло подружитися з його сестрою і встановити хороші відносини з його бабусею та батьками. Вони навіть обіймали мене при кожній зустрічі і іноді допомагали порадами. Так як від своєї рідні я не отримувала нічого подібного, ці відносини стали дуже цінними для мене.
Я отримувала від них те, чого мені так не вистачало: відчуття тепла і потрібності… Однак через якийсь час сестра Мирона почала віддалятися – стала рідше ініціювати спілкування зі мною, і в якийсь момент припинила щось обговорювати, перейшовши на сухі відповіді.
Бабуся чоловіка як і раніше ставиться до мене добре, але постійно вимагає, щоб я якомога частіше допомагала їй на дачі, і уважно стежила за порядком в своєму будинку, що з моїм графіком роботи дуже складно зробити, і тому вона ображається. Десь через пів року, я зрозуміла, що не все так добре, як було колись.
Коли я почала розпитувати Мирона про ставлення його родичів до мене, він в якийсь момент зізнався, що я їм “не дуже і подобаюся”. Вся справа в тому, що в них була на приміті зовсім інша невістка, і вони сильно засмутилися його вибором. Потім Мирон зізнався, що у його сестри ніколи не було до мене дружніх почуттів, і вона спілкувалася зі мною з ввічливості. Бабуся – це єдиний його родич, який мене насправді добре прийняв, але її не влаштовує те, що я погана господиня, і не вмію так добре готувати, як їй би хотілося…
Загалом, незважаючи на те, що я вважала себе частиною сім’ї чоловіка, я все одно залишилася для цих людей сторонньою людиною. Найприкріше для мене було почути те, що виявляється, батьки часто звуть чоловіка до себе в гості, просячи його приходити без мене…
Ну чому так? Чому все життя я нікому не потрібна.
Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!
Фото ілюстративне – dieta-clubs.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
