Коли я почула, що мама збирається переписати свій будинок на молодшого брата Ігоря, мене всю перетрусило. Андрій, старший наш брат, також проти, але маму не перепреш. – Тобі вже сороківка минула, заміж ти вже не вийдеш, для чого тобі цей будинок? Невже однокімнатної квартири тобі не вистачить? У Андрія свій дім є, що ви ще від мене хочете? У Ігоря ж діти! – Добре! Тільки коли тобі на старість літ потрібна буде допомога, я в цей будинок ні ногою! Нехай невістка тебе доглядає!
Нас в сім’ї 3. Я і два брати. Старший живе в тому ж селі, що і мама. Коли Андрій одружився, батьки побудували йому гарний будинок. Він любить “веселе життя”, і коли це трапляється, дружина Ліля його виганяє з дому. Андрій, звичайно, йде до мами, яка бігає навколо нього, метушиться, варить супчики, робить каву вранці. На даний час у нього двійко повнолітніх дітей.
Молодший братик теж одружений, є двоє дітей. Коли Ігор приїжджає з міста, мама їх вже чекає, кімната приготовлена, ліжко постелене. Невістка по дому абсолютно нічого не робить, навіть посуду не миє після себе. Мене це сильно дратує, а мама каже, що у неї ж діти. А дітям, щоб ви розуміли, 8 і 6 років!
Їдучи, все кидають, мало того, що весь цей час мама готує на всіх, так ще і наварює їм їжі з собою, щоб вони, приїхавши з дороги (75 км) НЕ варили суп.
І якщо мій старший брат Андрій дуже добрий і товариський в будь-якому стані, то Ігор стовідсотковий егоїст. Грубо поводиться не тільки з мамою, але і з дружиною. Він не випиває і працює начальником в будівельній галузі. Коли ми їдемо разом до мами, я заправляю його автомобіль, і пару раз мені довелося вийти по дорозі і повернутися на маршрутці назад додому, образити мене по дрібниці йому нічого не вартує.
Я не заміжня, мені 41 рік, тому мама каже, що якщо у мене своїх дітей немає, то я її ніколи не зрозумію. Мені її дуже жаль, що вона дозволяє так з собою поводитись. Але найгірше, що Ігор вимагає від матері оформити заповіт на будинок на нього і його дітей, мотивуючи це тим, що у старшого великий двоповерховий будинок, я незаміжня і навряд чи коли вийду (це брат сказав при мені), тому мені досить однокімнатної квартири.
Андрій проти, каже, що варто ділити порівну на всіх. Будинок будувався великий, розрахований був на всіх трьох дітей. Я бачу, що мама схиляється до того варіанту, який пропонує молодший брат. Я сказала, що прийму будь-яке її рішення, буду їздити, допомагати, але якщо не дай бог що трапитися і їй потрібен буде догляд, я не заберу її в однокімнатну квартиру і не приїду доглядати за нею в чужий дім.
Нехай розраховує на сина і невістку. Більше до цієї розмови ми не поверталися, не знаю, як поступить мама, може вже і дарчу написала на Ігоря. Я намагаюся їздити до мами, коли молодший брат не їде. Ми з ним спілкуємося, але відносини у нас важкі.
І з кожним роком, я все так собі думаю, може мені й пощастило, що я не заміжня і у мене немає таких дітей, як ми.
Що скажете? Що порадите? Бо сил терпіти таке нахабство просто немає…
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
