fbpx
життєві історії
– Коли я повернулася з лікарні. Дочка мене відразу не впізнала, просто пробігла повз

Увечері, дочка гралася на підлозі і щоб не переривати гру, я підійшла і сіла поруч. Але коли, я присіла біля мене щось клацнуло в області попереку, особливої ​​уваги не надала, тому що дочку треба було нагодувати і я почала з нею грати, годували ляльок, ведмедиків, а потім вже і сама поїла.

Коли прийшов час мені піднятися, то я зробила це з великими труднощами. Увечері чоловік допоміг укласти дочку спати.

На той момент їй був 1, 5 і завжди перед сном просила груди. Дочку поклала спати з собою. Вночі я, прокинулася від того, що мені донечка своїми ножками вдарила мене в око.

Я різко зіскочила і відразу промайнула думка, добре, що спина не болить. І вирішила сходити у ванну кімнату, але не змогла. Тільки я піднялася і відразу ж впала на ліжко.

Мені тоді було так страшно, що я така молода навіть до туалету дійти не можу. І розревілася. Чоловік запропонував допомогти мені, але я відмовилася. Сказала, що трохи полежу і як-небудь сама. Все ж біль свою я переборола.

На ранок встала і повернуться не можу. Чоловік мені у всьому допомагав.

Через тиждень я змогла піднятися на ноги, тільки, ось наслідки залишилися. Ходила нормально, але коли нахилялася або сідала навпочіпки, судома зводила праву руку і ногу.

Чоловік зі мною сварився, говорив: – Іди в лікарню, адже це не жарти.

– Ось дочекаюся, коли дочкці 2 рочки виповниться, відучу від грудей, ось тоді і піду.

Але трохи я не дотягнула до 2 років.

Як розболілася спина і все в ногу, ні ходити, ні лежати я не могла. Ось тоді я за три дні вимушено відучила доньку від грудей. І почала пити знеболююче.

Справа була на новий рік. Потрапила я в лікарню. Чоловік з дочкою жили то у моїх, то у батьків чоловіка.

Коли мене виписали з лікарні, то бігом побігла до своєї сім’ї. Чоловік з дочкою були у свекрухи. Коли я піднялася і зайшла в квартиру.

Дочка мене відразу не впізнала, просто пробігла повз. Я мало не розплакалася, але свекруха мене заспокоїла: – Не переживай ти так, адже вона маленька ще.

Коли я підійшла до неї і взяла її на руки вона міцно-міцно обняла мене своїми рученятами і як ніби зітхнула з полегшенням.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

 

facebook