Коли я поїхав за кордон на роботу, то в квартиру, за яку ще не була виплачена іпотека, переїхала жити моя мама. Вона повинна була платити комунальні і доглядати її. Контракт в мене був підписаний рівно на п’ять років. І хоча роботодавці просили його продовжити, я відмовився, бо там я зустрів дівчину, нашу, українку, з якою хотів створити сім’ю, але дома в Україні. Але за п’ять років мама так оґаздинилася, що не збирається покидати мою квартиру. – Будемо всі разом жити! Знайшов проблему!
Мені дуже незручно, але я змушений просити маму покинути мою квартиру. Наша початкова домовленість полягала в тому, що вона може жити там лише на той час, поки я буду за кордоном. Я повернувся, але з квартири мама з’їжджати наміру не має…
У мене з батьками були не дуже хороші стосунки. З віком наші погляди на багато речей дедалі більше розходилися. Як тільки це стало можливим, я взяв іпотеку і знайшов гарну квартиру з видом на тихий дворик з великою кількістю зелені.
Квартира була завелика для однієї людини, але я планував з часом створити сім’ю.
Мої батьки тим часом пішли зовсім протилежним шляхом. Стосунки у них теж були не дуже хороші. А як тільки я став самостійним, вони розлучилися.
Я знаю, що вони давно судяться через будинок, який вони будували вже в шлюбі, але за гроші тата і його батьків, але я не хотів у це вникати.
Поки одного разу моя мама не подзвонила в двері і не сказала, що їй нікуди йти. Незважаючи на те, що ми багато чого не розуміли останні кілька років, вона все одно моя мама. У мене була вільна кімната, тому я сказав їй, що вона може залишитися зі мною, поки щось не знайде.
У нас все було тихо та мирно. Ми обоє ходили на роботу, фактично зустрічалися лише вранці та ввечері за їжею. Мені здавалося, що мама для мене, як чужа. І чомусь вона теж не дуже намагалася зі мною розмовляти. Це було саме так, як я пам’ятаю з дитинства.
Вона була незадоволена своїм життям, можливо, навіть тим, що стала матір’ю, тому замкнулася і не виявляла жодних почуттів.
В цей момент мною “закрутила” доля. Я отримав пропозицію про роботу з-за кордону. Контракт був розрахований на п’ять років. Гроші були не такими, як я очікував, але вони мене все одно зацікавили.
Але як щодо квартири? Іпотеку я, напевно, зміг би платити, але залишити квартиру на п’ять років просто так… Я домовився з мамою, що вона може там залишитися, поки я не повернуся. Я оплачую іпотеку, вона платить комунальні. Крім того, вона буде максимально доглядати за квартирою.
П’ять років пролетіли. Компанія пропонувала мені продовжити контракт, але я хотів повернутися і жити трохи іншим життям.
Я зустрів чудову жінку, і на даний час вона при надії. Я умовив її переїхати зі мною в Україну. Я планував менше працювати і зосередитися переважно на сім’ї.
Коли я розповів мамі, вона не була в захваті. Але потім вона сказала, що, може, ми всі помістимося в квартирі. Це мене справді розлютило.
Ми чітко домовилися, що лише на п’ять років. Мені потрібна квартира для сім’ї. Я розумію, чому вона не хоче йти. Я дізнався, що вона підлаштувала її відповідно до себе.
Вона зробила з моєї сучасної квартири, такий собі дім літньої жінки, скрізь квіти, вази та книжки, які ніхто не читає, але вони гарно виглядають на полиці. У неї також є маленька собачка.
Я не знаю, як змусити її піти. Це безглуздо з мого боку виганяти її. Як би там не було, вона залишається моєю мамою.
Але я не для того купив і виплатив гроші за квартиру, щоб жити з мамою.
Я дав мамі дві неділі на переїзд, але поки бачу вона собі з того нічого не робить…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
