Коли я пройшла в квартиру, то не застала Вадима за своїм “коронним” місцем – комп’ютером, що мене сильно здивувало. Підійшовши ближче я побачила, що його фейсбук відкритий, а на весь монітор миготять різного роду повідомлення. Від здивування я присіла на стілець, і в той момент Вадим вийшов з ванної кімнати.
***
Коли ми почали з Вадимом зустрічатися, мені було тридцять. Рідня вже давно замучила запитаннями: “Коли заміж?”. Якщо чесно, то вже й сама хотіла створити сімейне гніздечко, тому не одразу побачила всю його “красу”.
Ніде правди діти, мій Вадим був нахлібником.
Познайомилися ми в інтернеті, листувалися кілька місяців. Працював він у приватника, шив взуття в цеху.
Ну принаймні так розповідав, вже і знаю правда це була чи ні. Жив він у сусідньому місті, зустрічалися у вихідні.
Одного разу Вадим приїхав серед тижня, прикрили його цех, вільного часу вагон, каже давай разом жити. Тільки грошей на це життя ну зовсім у нього немає.
Мені було майже тридцять, було таке велике бажання нарешті влаштувати своє сімейне щастя, що очі мої заполонила рожева пелена…
Я зняла в нашому гуртожитку кімнату, купила диван, холодильник, телевізор. Так, на дещо з техніки прийшлось взяти кредит.
Вадим купив електроплитку. Стали жити.
Через деякий час мене багато почало дивувати і найголовніше – відсутність у нього роботи і швидке випаровування моєї зарплати.
Одягатися він хотів тільки в фірмових магазинах, а я, вибачте, за пів року спільного життя шкарпеток собі не купила.
Поїсти теж любив ситно – то борщ на ребрах, то м’ясо запечене… Працювати Вадим лінувався.
В один прекрасний день я прийшла з роботи і не застала співмешканця на звичному місці за комп’ютером. Хоча комп’ютер працював і відкритий фейсбук.
Підійшла і подивилася. Там мій благовірний у переписці, виливав душу якійсь дівчині. Де стояла там і присіла…
В цей час Вадим вийшов з ванної.
Ну привіт…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
