Коли я пройшла в квартиру, то здивувалась від шикарного вигляду. Були часи, що Оксана немала на що купити буханку хліба і молока. Я чим могла допомагала: і одяг купувала, і продукти, та й гроші не раз давала. – А ти як? Як твій благовірний? Далі з дому працює?, – спитала лукаво Оксана. – Так, скромно відповіла я, і не договоривши, почула: “Та жени його на роботу. Скільки можна на твоїй шиї сидіти?”
***
– А ще мою Катерину збираються зробити замісником начальника. Вже вона так рада, так рада. Каже, у відпустку відвезу тебе в Єгипет. Тільки от не знаю, коли вона, ця відпустка. Без вихідних працює без перестанку дівчинка моя.
Анна чула пісню перемоги про успіхи Каті, Оксаниної дочки, в десятий раз. Оксана – її подруга зі студентських часів.
Обидві закінчили медколедж і влаштувалися медсестрами в одну і ту ж лікарню. Анна вийшла заміж, стала мамою сина. Оксана заміж не вийшла, але теж привела на світ – Катрусю.
Анни родина не бідувала, але і не шикувала. Чоловік працював на заводі інженером, грошей ледь вистачало, щоб нормально харчуватися і зрідка оновлювати гардероб. Оксана відверто бідувала. Анна не раз допомагала їй – то продуктами, речами, а то і грошима. Шкода було Катерину – худеньку і хворобливу дівчинку.
Діти виросли. Оксанина дочка закінчила економічний і влаштувалася працювати в банк. Там її справи пішли в гору, кар’єра складалася вдало. Катя купила квартиру, перевезла туди мати з гуртожитку.
Тут у Анни серйозно захворів чоловік і їй стало не до спілкування з подругами. Оксана з лікарні давно звільнилася, тому багаторічна дружба якось сама собою зійшла нанівець. Пару місяців назад Оксана несподівано подзвонила і запросила Анну в гості.
Квартира вражала своїм шикарним виглядом. Складалося враження, що її господарі прагнули відігратися за злиденне минуле і купували для облаштування все саме найдорожче, і те, що кидається в очі.
Тоді Анна вперше почула від Оксани історію кар’єрного росту Каті. У неї, правда, виникли сумніви, що на зарплату рядового банківського працівника можна так розгулятися.
А інакше це назвати було не можна. Шафи ломилися від речей, в сервантах стояли гори посуду, техніка була самою найновішою. Оксану розпирало від гордості, коли вона все це демонструвала подрузі.
– Ну а твій то Володя що? Все так само не працює?
– Ні, офіційно не працює, тільки вдома.
– Він що, цей, як його, фрілансер?
– Так.
– Жени його на роботу! Чого сидить на твоїй шиї?
Анна промовчала і вирушила додому. Радісний настрій від зустрічі з подругою зник. Якось ніяково стало розповідати про те, скільки Володя заробляє. Та й справді, навіщо людину бентежити розповідями про Домінікану, Мальдіви і тому подібне?
Анна сіла в свою неймовірно дорогу автівку, і попрямувала до коханого чоловіка!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
