Довгий час в мене в житті не було чогось несподіваного чи нестандартного. Вчилася в школі, вступила в університет, почала зустрічатися з хлопцем. А згодом вийшла заміж за Миколу і подарувала йому дитину. Все як у всіх.
Коли була єдина донька, Оленка, то було не так важко. Допомагали батьки, чоловік добре заробляв і жити двокімнатний квартирі, було ще нормально.
Потім вже і я пішла на роботу, дитина в садок і все пішло в гору. Але звістка про другий цікавий стан стала для нас несподіванкою.
На той період часу в мене були деякі проблеми зі здоров’ям, лікарі мене лякали, що можуть бути якісь проблеми з малюком, але ми з Миколою не зважали ні на що.
Багато грошей пішло на аптеку, але на щастя, синок з’явився на світ здоровим. Назвали Сергійком.
Але на цьому хороші новини закінчувалися. Чоловіка звільнили з роботи і щоб забезпечити нашу сім’ю Микола був змушений піти працювати аби куди.
Важко було, але цих грошей все одно не хватало. Тож коли Сергійко занедужав, я почала чоловікові пропонувати піти на другу роботу.
Микола довго відмовлявся, бо й без того замучений, але потім друг йому запропонував підробіток, від якого ми не могли відмовитися.
З багатьох плюсів тої роботи було й те, що Микола мав часто їздити чи то у відрядження чи просто в різні куточки міста. І через це ми стали рідко бачитися і віддалятися, адже такі поїздки могли бути і в неділю, але гроші були.
Коли ж малий підріс і ми змогли його віддати в ясля, а я могла піти на роботу. Думала що чоловік залишить другу роботу і буде більше часу проводити з нами, але ні, Микола захотів взяти іпотеку на нову квартиру. І хоч я не дуже була в захваті від цієї ідеї, але наша теперішня квартира і справді була вже замалою.
Спочатку і я, і чоловік багато працювали, потім Микола мав поїхати на заробітки, але почалося вторгнення і він не встиг виїхати.
На той час з роботи чоловік вже звільнився, а гроші були дуже потрібними. Нам нічого не залишалося, як відправити за кордон мене.
Хоч і важко було залишати дітей, але вибору в мене не було.
Я працювала прибиральницею в Польщі, потім поїхала в Німеччину. Добре, що зі школи не погано знала ту мову тож прийшлося трішки собі нагадати, аби отримувати більше грошей.
Важко було, але звикла.
З сім’єю намагалася тримати зв’язок, хоч після праці була надто замучена, але все одно намагалася подзвонити чи до чоловіка чи до доньки.
Діти радо відповідали на мої дзвінки, і завжди хотіли довго балакати, а от чоловік ні.
Наші розмови стали холодними, і короткими. Так, то про погоду, то про працю і все. Могли на день дві хвилини поговорити і все, а іноді бувало й таке, що Микола тижнями не дзвонив.
Одного дня я подзвонила до доньки і почула на фоні жіночий голос, Оленка якось дивно почала відговорюватися. Казала, що це телевізор, а потім і зовсім кинула слухавку. Микола теж заперечував присутність якоїсь жінки в оселі.
Я майже повірила, що це був телевізор, але відчуття підказувало, що щось тут не так.
Раптом я вирішила влаштувати їм сюрприз, вперше за майже два роки взяла відпустку і без попередження приїхала додому.
Весь час я поводилася, як зазвичай, а коли прийшлося їхати набрала смаколиків і вирушила додому.
Після майже двох років на заробітках я вирішила зробити сюрприз і приїхати додому.
Моє чуття давно підказувало, що в домі відбувається щось дивне, але для мене стало справжнім потрясіння те, що на своїй кухні я побачила дівчину, яка проводила себе як хазяйка.
Спочатку вона мене хотіла прогнати, а вже потім виявилося, що Микола сказав тій дівчині, що його кинула дружина з двома дітьми, а сама поїхала до іншого.
Для мене це стало справжнім подивом. То поки я так в чужому краї гну спину, щоб тільки їм добре жилося, мій чоловік вирішив знайти мені заміну. Ще й придумав сльозливу історію, щоб його пожаліли.
Зустріли ми Миколу з роботи разом, чоловік довго виправдовувався, намагався вибачитися то перед нею то переді мною, але з цього нічого не вийшло.
Та тепер він каже, що забере в мене дітей, адже я й так давно вже з ними не була.
Що мені робити? Як не залишитися без дітей? І що сказати їм, адже діти хочуть щоб батьки жили разом. Як їм це пояснити?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
