Заміжня я була лише три роки, але й цього було достатньо для того, щоб розчаруватися в людях. Після весілля ми Дмитром жили у його батьків. Із самого початку свекруха завжди була всім незадоволена.
Що б я не робила, все було не так. Коли я розповідала про це Дімі, він казав, щоб я навчилася поважати і слухатись його маму, адже свого житла у нас немає і купити вийти не скоро.
І я терпіла, підлаштовувалась, як могла. Коли я чекала дитинку, свекруха сказала, що дітей нам заводити ще рано, але я не послухала її і не шкодую про це.
Коли народився наш син Назарчик, я думала, що тепер буде жити легше. Батьки чоловіка любитимуть онука і до мене стануть добрішими. Але сталося зовсім інакше. Коли дитина плакала, свекруха влаштовувала сцени, їй виявляється потрібний спокій, а дитина заважає спати.
Чоловік не втручався у наші суперечки, все частіше став затримуватись на роботі, дитиною майже не займався. Мені було дуже важко, але я терпіла заради сина. Сподівалася, що коли синочок підросте, то сам знайде підхід до бабусі.
Але одного разу я дізналася, що мій чоловік мені зраджує зі своїм першим коханням і свекруха його підтримує в цьому, а мені вона сказала, що я сама винна, що не змогла втримати чоловіка. І я пішла від них і подала на розлучення. Чоловік не був проти і навіть допоміг перевезти речі.
Спочатку мені було важко одній з маленькою дитиною, але потім я знайшла роботу, розплатилася з боргами і життя потроху почало налагоджуватися. Але мені хотілося повезти сина на море та й трохи поновити свій гардероб.
І я скористалася послугами відомої в нашому місті компанії і взяла кредит, тому що позичити навіть невелику суму грошей не було в кого. А це був вихід із ситуації. І ми з Назарчиком чудово злітали на море, звичайно, з Польщі, бо було це минулого року.
Але недавно я в гостях у своєї подруги познайомилася з хлопцем. Він трохи молодший за мене. Я не стала приховувати, що маю сина. Але як не дивно, Артем відразу знайшов з моєю дитиною спільну мову. Але мені ще треба було познайомитися з його мамою.
Одного разу він мені сказав, що мама чекає на нас до себе в гості. Я дуже переживала і на першу зустріч вирішила Назара не брати, щоб не зіпсувати стосунків із самого початку. Але моя майбутня свекруха зустріла нас привітно. І одразу спитала, чому це я залишила сина вдома. Виявляється, вона вже купила йому іграшки і всім знайомим сказала, що у неї є онук. Я й досі вдячна їй за це!
Ми разом з Артемом вже більше як пів року, і я дуже сподіваюся, що й надалі у нас все буде добре. Всім бажаю мира і злагоди!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.