fbpx
життєві історії
Коли я сказала Сергію, що ношу під серцем дитя, він в той же день прийшов до дружини, і розказав їй всю про нас правду, а потім зібрав деякі речі, і прийшов до мене. – Ти чого? Я що, тебе просила?, – сказала я йому на порозі. Того ж дня він вернувся знову до дружини, а вона його прийняла. Нашій дитині вісім років. Я вільна жінка. Сергій платить аліменти, і час від часу “заходить” в гості, але коли я того хочу

Коли я сказала Сергію, що ношу під серцем дитя, він в той же день прийшов до дружини, і розказав їй всю про нас правду, а потім зібрав деякі речі, і прийшов до мене. – Ти чого? Я що, тебе просила?, – сказала я йому на порозі. Того ж дня він вернувся знову до дружини, а вона його прийняла. Нашій дитині вісім років. Я вільна жінка. Сергій платить аліменти, і час від часу “заходить” в гості, але коли я того хочу.

***

Днями до мене в гості приїхала давня подруга, Віталіна. Вона вже багато років живе в іншому місті.

Віта завжди була хохотушка-веселушка, товариська, легка на підйом. У 25 років вона народила сина від одруженого чоловіка.

Відносини вони підтримують досі. Тобто вже більше 8 років вона знаходиться в статусі коханки…

Не будемо говорити про дружину, яка з якихось причин тримається за гулящого мужика. А ось позиція Віталіни мені була незрозуміла.

Якщо він не хоче розлучається, навіщо триматися за одруженого, в чому сенс таких відносин?

Логіка Віталіни виявилася напрочуд проста: поки вона знаходиться в статусі коханки, вона може робити все, що хоче, без будь-яких зобов’язань. А що, дуже зручно!

Гроші на дитину він дає, приходить тоді, коли їй зручно, завжди чистий, поголений і приємно пахне, борщу щоденного не вимагає, шкарпетки по кутах не розкидає, зате завжди з презентом (в особливих випадках – по-дорожче і по-приємніше, а так – до чаю що-небудь або фрукти-продукти, іграшку-книжку дитині, приємну дрібницю).

З її слів: Коли носила під серцем дитя, він хотів дружину кинути, навіть розповів їй все, пішов з дому. Прийшов до мене з валізою і каблучкою. Я відмовилася, тому до дружини відправила.

Як уявила: ось розлучиться, прийде до мене жити… Це ж треба готувати для нього, шкарпетки-білизну прати, все життя перебудовувати. А так, я вільна: хочу в кіно з подружками, хочу в клуб.

Ніхто не контролює, СМС і дзвінки не перевіряє. Нікому нічим не зобов’язана. Не подобається – до побачення! До дружини! А любиш – так терпи.

Це, звичайно, все добре, зручно… Але я все одно ніяк не можу зрозуміти, як можна ділити свого мужика з іншою жінкою? Причому, це відноситься до обох: і до Віталіни, і до дружини.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page