fbpx

Коли я стану зовсім стара і немічна, не гнівайся, що я перестану встигати за тобою. Не нервуй, коли я буду повільно плентатися позаду, адже я теж колись вчила тебе ходити. Ти робила свої перші кроки, а я чекала і вірила в тебе. Не залишай мене одну, як і я тебе не залишала ніколи. Дай мені спокійно і без поспіху дійти свою дорогу життя до кінця

Мама – це найдобріша і сама терпляча людина на світі.

Мамине серце і мамина любов не мають кордонів. І дуже сумно іноді спостерігати, як черствіють серця дітей, які виростають.

Найріднішою людиною для всіх нас є мама. І не важливо маленька ви дитина або доросла жінка для наших матерів ми завжди залишаємося їхніми дітьми.

Цей лист присвячується всім дітям, які іноді забувають, що їх матері вже не такі молоді, як раніше і зараз саме їм потрібно більше уваги і терпіння.

,,Найдорожча моя квіточко! Донечко моя рідна! Я пишу тобі цього листа і прошу поставитися з розумінням до того періоду, який я зараз переживаю. Так, я вже не така молода і не така швидка, як раніше. На жаль, я старію, дитинко моя.

Коли ми будемо з тобою вечорами говорити про життя, прошу тебе наберися терпіння і не кричи на мене, коли я буду по кілька разів повторювати одне і теж. Прошу тебе згадай своє дитинство. Згадай, як я читала тобі одну і ту ж казку по кілька разів на день або розповідала одні й ті ж історії, адже ти їх так любила.

Якщо ти один раз помітиш, як я незграбно користуюся комп’ютером або смартфоном, прошу тебе, не гнівайся на мене, будь терплячою. Спробуй зрозуміти, як я відчуваю себе в цей час.

Згадай, як я в дитинстві вчила тебе елементарних для нас, дорослих, речей. Я вчила тебе чистити зубки, тримати виделку в руці або розчісувати волосся. Я була терпляча.

Коли я стану зовсім стара і немічна, не гнівайся, що я перестану встигати за тобою. Не нервуйся, коли я буду повільно плентатися позаду, адже я теж колись вчила тебе ходити. Ти робила свої перші кроки, а я чекала і вірила в тебе. Не залишай мене одну, як і я тебе не залишала ніколи. Дай мені спокійно і без поспіху дійти свою дорогу життя…

Якщо я іноді буду забувати про що ми з тобою говорили, якщо я буду втрачати тему розмови, прошу тебе не гнівайся, не кричи на мене, не виражає своє незадоволення. Краще згадай себе маленькою і знай, що для мене найважливіше, щоб ти була поруч.

Я завжди цінувала, ціную і буду цінувати час, проведений з тобою поруч. Я пам’ятаю всі твої посмішки і сльози, кожну твою перемогу і невдачу. Я тебе дуже сильно люблю, всім серцем люблю, люблю більше життя.

Спробуй зрозуміти мене і відчути те, що я переживаю зараз. Давай проживемо мою старість в ,,радості”.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page