Коли я стояла на весільному рушнику у ніжно-молочній сукні і сяяла від щастя, тому що виходила заміж за кохану людину – навіть уявити собі не могла, що опинюся в ролі обдуреної і покинутої дружини. Хто програв, а хто виграв – час покаже. У народі кажуть, що про зраду чоловіка якраз дружина дізнається останньою. Так вийшло і в мене. Відкрила мені очі на те, що відбувається, моя мама.
Я навіть уявити собі такого не могла, коли виходила заміж за кохану людину, що опинюся в ролі обдуреної і покинутої дружини. У народі кажуть, що про зраду чоловіка якраз дружина дізнається останньою. Так вийшло і в мене. Відкрила мені очі на те, що відбувається, моя мама. Я не могла повірити, бо чоловік, як і раніше, був уважним і турботливим, але як виявилося пізніше, він просто відчував себе винуватим і таким чином хотів загладити свою провину.
Зраджував він мені, як буває в примітивних серіалах, з моєю найкращою подругою, яка часто бувала у нас, знала все про наші відносини в сім’ї, про проблеми. От вона і вирішила цим скористатися.
Любі приємно було усвідомлювати, що вона краща за мене, що мій чоловік вибрав її. Вона не думала про те, що руйнує мою родину. Я не вірила в його зраду, поки випадково не почула його розмову з нею по телефону.
Руслан навіть не став виправдовуватися, сказав тільки, що це я у всьому винна, не треба було запрошувати її постійно до нас в гості. Я отетеріла від такого нахабства з його боку. Виходить, що для збереження сім’ї я повинна була захистити його від спілкування з усіма знайомими жінками?
Чоловік просив вибачення, але я зібрала його речі і випровадила його до неї. Квартира моя і я могла собі це дозволити. Мені було дуже боляче його втрачати, страшно залишатися самій з дитиною, але ще гірше було жити з ним далі, бо як розуміла, що пробачити зраду я не зможу, а він постійно буде думати про неї і жаліти, що втратив.
Я вирішила надати йому можливість бути з нею і порівняти, що сімейні відносини і зустрічі крадькома – різні речі. Я думаю, що з часом і подруга зрозуміє, яке щастя їй привалило. Закінчиться романтика, і настануть такі ж будні, як і у мене були з ним. Це і постійне невдоволення, і брак грошей, тому що десь підробити він вважав приниженням його особистості, і вимоги, щоб все було прибрано і приготовлено, при цьому допомоги з його боку вона ніколи не дочекається. Не знаю, хто в цій ситуації виграв, а хто програв, час покаже.
Хоча я припускаю, що з іншою жінкою він буде не таким, як зі мною. Але шанси такого розвитку подій малі, бо люди, у своїй більшості, не міняються.
Автор: Ірина
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну