fbpx

Коли я тільки народила дитину, мого чоловіка не стало. Моя свекруха подарувала частку квартири, де ми жили, своїй улюблені першій невістці. І так вийшло, що половина квартири належала нам з сином, а друга – першій дружині чоловіка і її дитині. Не минуло й року з дня відсутності мого чоловіка, як ця особа переїхала до нас в будинок на правах господині. З того дня моє життя перетворилося на пекло. Свекруха приходила до неї в гості практично щодня. Удвох вони мучили мене як могли!

Те, що хоче зробити з моїм сином моя свекруха, просто виходить за рамки розуміння будь-якої нормальної людини. Пожертвувати його здоров’ям заради здоров’я свого улюбленого внука, це перебір навіть для неї.

Всі 3 роки мого шлюбу, я була для неї ворогом номер один. Адже саме я вважалася винною в розриві чоловіка з його колишньою дружиною. Хоча, там все було зруйновано геть ще до мене.

Після їхнього розлучення, свекруха дала притулок колишній дружині мого чоловіка з їх спільною дитиною у себе вдома. Особисто мені було від цього ні холодно, ні жарко: свекруха могла привести в свою квартиру хоч табір циган.

Чоловік справно відносив гроші в будинок матері, підкидаючи кошти і своїй мамі, і колишній дружині, як аліменти. Я намагалася в це не лізти, хоча мене іноді і напружувало кількість відданих їм грошей.

Коли я тільки народила дитину, мого чоловіка не стало. Моя свекруха подарувала частку квартири, де ми жили, своїй улюблені першій невістці. І так вийшло, що половина квартири належала нам з сином, а друга – першій дружині чоловіка і її дитині. Не минуло й року з дня відсутності мого чоловіка, як ця особа переїхала до нас в будинок на правах господині.

З того дня моє життя перетворилося на пекло. Свекруха приходила до неї в гості практично щодня. Удвох вони мучили мене як могли. Такі речі як пересолений суп і спеціально продірявлені дитячі черевики, були самими безневинними з усіх гидот і капостей, що вони зробили.

Врешті-решт мені довелося з’їхати. Я не могла продати нашу з сином кімнату, адже мені було ніде виділити йому рівнозначну частку. Здати нашу кімнату вони мені не дали. З горем навпіл, на декретних і пенсію по втраті годувальника, я дотягла до садка.

У моєї дитини взагалі не було бабусь – моєї мами давно не стало, а свекруха крім старшого онука ніхто більше не хвилювало. Я звикла до того, що ми з сином тільки вдвох.

На той час як син пішов в 8 клас, мені якимось дивом вдалося зібрати гроші на кімнату у гуртожитку. Переставши знімати житло, я зітхнула вільніше. Життя почало потихеньку налагоджуватися. Час минав, я вийшла заміж, син закінчив школу і пішов вчитися далі.

Нещодавно в нашому житті спливла моя свекруха. Її старший онук серйозно хворий. Вона зажадала в пам’ять про її сина, щоб моя дитина став донором для її улюбленого онука. Вони з колишньою дружиною мого чоловіка були готові навіть віддати мені ту саму квартиру, з якої самі мене і вижили на знімання з однорічною дитиною на руках.

Я їм відмовила. Нехай за це мене засудять, але я відмовила. Мені шкода того хлопчика, але свого сина мені шкода більше. У мене просто немає морально права змушувати свою дитину страждати заради щастя чужих людей.

Адже вони навіть не впевнені, чи підійде син, як донор цій дитині. У своїх припущеннях вони керуються тим, що у дітей однакова група, 4 негативна.

Після моєї відмови, свекруха вирішила піти іншим шляхом. Вона підстерегла мого сина після училища і попросила його врятувати чуже життя. Вона розповіла моїй дитині про те, що його зла мати не дає йому стати справжнім героєм.

Син, прийшовши додому в той день, закотив мені істерику. Він звинувачував мене в тому, що я забороняю люблячій бабусі його відвідувати. Він звинувачував мене в тому, що я приховала від нього існування його брата. Я спробувала пояснити сину-підлітку ситуацію, але він і чути мене не хотів.

Він забрав собі в голову, що як тільки йому виповниться 18 і він буде сам за себе все вирішувати, якщо його брат буде ще живий, то він відразу дасть йому все, що від нього попросять.

Я просто не розумію свою свекруху. Як можна бути настільки цинічною, щоб використовувати одного внука для порятунку іншого, більш улюбленого і потрібного. Прости мене, Господи, але іноді я сподіваюся, що ця проблема вирішиться сама собою ще до повноліття сина. Прошу вибачення за сумбур, з того часу, як ця жінка знову з’явилася в моєму житті, мене просто трясе.

Як мені знайти спільну мову з сином? Як позбутися від згубного впливу його дивної бабусі?

Як пояснити сину-підлітку, що він сам по собі нікому там не потрібен, що їм потрібно тільки те, що можна у нього забрати?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page