fbpx
життєві історії
Коли я тільки з’явилася на світ, моїм вихованням займались бабуся з дідусем, хоча й жили ми всі разом в одному будинку. Згодом я стала старшою сестрою Юрчика та Оленки, а для найрідніших людей – тягарем. Батько був нікудишній, та мама, як би це дивно не було, завжди його захищала. Я заступалася за неї, а коли вони мирилися, я була ворогом номер один. З 15 років я стала жити одна. І тепер, коли я вже доросла, повинна допомагати їм фінансово. – Бо ти дочка!

Коли я тільки з’явилася на світ, моїм вихованням займались бабуся з дідусем, хоча й жили ми всі разом в одному будинку. Згодом я стала старшою сестрою Юрчика та Оленки, а для найрідніших людей – тягарем. Батько був нікудишній, та мама, як би це дивно не було, завжди його захищала. Я заступалася за неї, а коли вони мирилися, я була ворогом номер один. З 15 років я стала жити одна. І тепер, коли я вже доросла, повинна допомагати їм фінансово. – Бо ти дочка!

У мене складні стосунки з батьками. Не можу нормально розмовляти з ними. А все тому, що до 5-6 років мене виховували бабуся і дідусь (хоча всі разом жили). А потім з’явилися ще діти, і у батьків, якось справа не доходила до мене.

З 15 років живу окремо і завжди брала важливі рішення на себе, ніколи з ними не радилася і навіть не просила у них гроші. З татом конфлікти почалися, коли мені було 18 років. Він не працював і іноді заглядав в чарку, а потім бушував. А мама чомусь не йшла від нього. Я завжди брала її сторону і захищала її. Але потім вони помирилися, і я стала поганою дочкою для батька.

З того часу ми навіть не вітаємося. Вони хочуть, щоб я їм завжди відправляла гроші. Останній раз, коли вони сказали, що я відправила мало, я просто перестала це робити. Були скандали щодо мого особистого життя. Всі хочуть, щоб я вийшла заміж. Не хочуть зрозуміти, що у мене інші плани, що я ще не готова вийти заміж.

Тим більше у мене ще немає матеріальної бази. Адже для весілля теж потрібні гроші, враховуючи наші традиції. Після цього я і для родичів теж стала найгіршою людиною на землі.

Знаю, що вони мене люблять по-своєму. Зараз мені 22 роки і я вчуся за кордоном. Тато мені взагалі не телефонує і не цікавиться як у мене справи. А мама запитує просто побутові питання, типу, чи поїла я, що роблю, чи є у мене хлопець і все. Батькам не цікаво на кого я вчуся, які у мене плани на майбутнє, які у мене труднощі.

Я люблю розмовляти на тему політики, економіки, що відбувається в світі. І мені не цікаво пліткувати з мамою, слухати їх побутові питання, її нескінченні скарги на батька, на життя (хоча я вже дала їй поради, але вона хоче, щоб її просто жаліли, і не хоче змінити життя).

Я люблю своїх батьків, розумію, що вони живуть в селі, і вони не вчилися. Мені не соромно за них, але після розмови з мамою я зриваюся, у мене стрес. Просто хочу, щоб вони хоч трохи спробували жити по-іншому, хоча б не втручалися в моє життя і не нав’язували свою думку. Може бути я не права. Може зрозумію, коли у самої буде сім’я. Але поки не знаю.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page