fbpx
життєві історії
Коли я в лікарні готувалася до появи на світ наших хлопчиків, то не могла додзвонитися до Євгена, він ніби крізь землю провалився. Вже на наступний день мені зателефонувала сусідка. Вона не хотіла мене розчаровувати, але я повинна була знати правду. З того дня моє життя кардинально змінилося. Ну добре, Євген не був готовий стати батьком одразу двом діткам, але від мами я точно такого не очікувала

Коли я в лікарні готувалася до появи на світ наших хлопчиків, то не могла додзвонитися до Євгена, він ніби крізь землю провалився. Вже на наступний день мені зателефонувала сусідка. Вона не хотіла мене розчаровувати, але я повинна була знати правду. З того дня моє життя кардинально змінилося. Ну добре, Євген не був готовий стати батьком одразу двом діткам, але від мами я точно такого не очікувала.

У нас з Євгеном було все добре в стосунках, і ми готувалися до появи первістка.

Звістку про те, що у мене будуть близнюки, я прийняла спокійно. Знаючи свою генетику, я була майже впевнена, що буду мамою двійняток. Але чоловік занервував, коли дізнався, що дитина буде не одна. З цього моменту, можна сказати, все і почалося – наша сім’я стала руйнуватися!

Ми жили в Євгеновій квартирі. Так, я “прийшла на все готове”, тому, претендувати на майно або житло – не мала морального права. За місяць до появи діток на світ чоловік почав все частіше і частіше десь пропадати.
Один раз – не прийшов на ніч, потім – пропадав всі вихідні. Я розуміла, що у нього з’явилася інша жінка, і він цього навіть не приховував, а навпаки, намагався всіляко це демонструвати…

Коли мене поклали на підтримку, сусідка Галя прийшла і сказала, що Анна (вона була моєю найкращою подругою) перебралася до нас, і тепер живе з Євгеном.

Я навіть і подумати не могла, що вона зійшлася з моїм чоловіком! Для мене ця звістка була як грім серед ясного неба. Ще б! Рідні серцю люди “підклали свиню”, назва якої “подвійна зрада!”

Спочатку я не повірила, але, коли за весь час перебування в лікарні чоловік жодного разу не приїхав, не відповідав на дзвінки і навіть не зволив прийти на виписку, я почала панікувати. Мені в голові не вкладалося, що робити далі…

Мені просто нікуди було їхати прямо з лікарні. До того ж, не було грошей на таксі. Перше, що спало на думку – дзвінок мамі. Я попросила її забрати мене з малюками, на що почула відповідь:

– Доню, ти достатньо доросла щоб заводити дітей, а значить, сама здатна забезпечити їх житлом.

Я просто заливалася сльозами! Навіть мама… Цього вже, я точно не очікувала!

І, хто б міг подумати, що на виписку прийде сусідка! Вона втішала мене, як могла, і забрала “вже нас” до себе.

Галина виділила нам цілу кімнату. Було важко – Євген не віддавав мені те, що я підготувала перед від’їздом в пологовий будинок для дітей. Було важко, але мені вдалося купити малюкам найнеобхідніше.

Ночами я писала курсові роботи недбайливим студентам, а вдень – друга сусідка, молода матуся, приносила свою дочку і платила мені за те, що я доглядаю за нею.

Пару років було складно, а потім, вдалося влаштувати малюків у ясла і я почала повноцінно працювати, з’їхала на квартиру. З Галиною ми тепер кращі подруги, вона мені рідніша, ніж мати і сестра.

З мамою я до сих пір не спілкуюся, думаю, їй варто першій зробити крок до примирення, але вона не поспішає, а я – не наполягаю.

Зараз моїм хлопчикам по 6 років, в цьому році вони відправляться в перший клас. За весь час тато жодного разу не зволив відвідати нас, але я цьому навіть рада. Мої хлопчики не будуть бачити у своєму житті приклад зради, і я обіцяю виростити їх справжніми Чоловіками!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook