Не дай боже комусь працювати в такому колективі.
Коли я влаштувалася на роботу бухгалтером, мене злегка здивував той факт, що майже всі дівчатка навкруг мене, були самотніми, але навіть ті, які мали біля себе чоловіків, не були мамами. Пропрацювавши пів року я з радістю на обличчі повідомила усім, що ношу під серцем дитятко. Особливої радості я не відчула, але це мене не бентежило. Поки жіночка зі столової не розповіла мені всю правду.
Так думали мої колеги, з-під лоба поглядаючи на мій кругленький животик.
У 2014 році я влаштувалася на нову роботу, але через пів року зрозуміла, що ношу під серцем дитя. У 29 років я і не думала нічого поганого робити, тим більше, що у дитини був чудовий батько.
Але моїм колегам, чотирьом дамочкам, у яких не було дітей, це явно не припало до вподоби. Справа в тому, що в організації платили білу заробітну плату і дамочки були абсолютно впевнені в тому, що я прийшла через гроші.
Отримати хороші декретні – це був мій чіткий план. Ось така ось погана я виявилася. А те, що декретні повертаються роботодавцю від держави – це в розрахунок не береться.
Доживати до декрету виявилося непросто. До семи місяців я працювала без лікарняних, примудрялася до роботи здавати аналізи і т.д. і т.п. Я залишалася на роботі іноді і до дев’ятої години вечора, я намагалася не бути тягарем для своїх колег.
Але одного разу, коли стопка документів прилетіла мені в обличчя, я висловила про них все, що думаю. І я стала ворогом і вселенським злом в одній особі. На мене мали “зуб” два менеджери, начальниця відділу і сама директриса.
Я довго думала, чому я впала в немилість. І мені підказала кухарка в їдальні, яка виявилася дуже доброю і привітною жінкою.
Вона розповіла, що у директорки немає навіть кошеняти, вона в роках і глибоко самотня і виганяє з роботи всіх, хто посміє піти в декрет. А яка начальниця – такі і підлеглі. Всіх підібрала собі до пари.
А коли відразу після першого декрету я пішла в другій, вони і зовсім втратили дар мови. Через п’ять років вони сидять в колишньому складі, а в їх житті нічого не змінилося. Це точні дані, отримані з перевіреного джерела. Зате у мене є чудовий синочок і лапочка-дочка, без яких я не уявляю свого життя.
Після декрету я намагалася повернутися назад. Чоловік умовив мене попрацювати хоча б пів року, щоб оформити іпотеку. Але взяти мене назад вони відмовилися. “Куди тебе прилаштувати?”
“Хіба що собі на голову посадити!” – рапортувала моя колега, радіючи з того, що когось вдалося принизити. День не пройшов даром. У підсумку мені дозволили прийти на роботу, але за 6 тисяч гривень на місяць, як прописано в договорі.
Ні про які добавки мови йти не може. Через три дні я влаштувалася до конкурентів, де і працюю зараз. За два роки я жодного разу не брала лікарняний, з дітьми допомагає бабуся і всі щасливі.
До чого я це все? Та до того, що бути при надії – це чудово. Сьогодні моя колега повідомила про те, що чекає дитину. В одному відділі у нас працюють дві дівчини і вони обидві йдуть в декрет.
Директор був приємно здивований, трохи засмучений, але все ж привітав майбутніх матусь. Він запевнив, що кожній з них знайдеться робота після декрету, і це він підтверджує справою, а не словом.
І ми раді за майбутніх мам. І нехай якийсь час ми будемо виконувати більший обсяг роботи, зате ми всі залишимося в добрих відносинах і будемо з задоволенням ходити на роботу.
Будьте здорові, щасливі та розумні!
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
