– Коли я вперше побачив свою викладачку з англійської мови, то зрозумів – треба все брати в свої руки, інакше хтось відведе з-під самого носа. Мені в той час було неважливо, що Мирослава була старша на цілих десять років, головне, що на пальчику не було обручки. Ми зустрічались близько року, і на Різдво я запропонував цій красуні руку і серце. Минули роки, які й змінили хід нашого життя.
***
Чоловікові довелося тиждень в лікарні провести. І ось днями його виписали. Приїхали додому, я затіяла до виписки голубці приготувати – його улюблена страва з дитинства.
Максима часто жартує: якби я не готувала голубці точнісінько, як його мама, то напевно навряд чи у нас щось і вийшло б. Але жарти жартами, розповісти я хотіла іншу історію…
Сусідом по палаті Максима, так звуть мого чоловіка, виявився чоловік років п’ятдесяти п’яти, виглядав він досить моложаво, з першого ж дня вони розговорилися знайшовши багато спільного – закінчили один інститут, починали трудову діяльність на одному заводі.
Минали дні, чоловік помітив одну особливість в поведінці сусіда по палаті – чоловік не їв їжу, яку кілька разів привезла йому дружина.
А тим часом настільки ароматними були дбайливо упаковані контейнери і баночки.
Чоловік, скучивши за домашньою їжею, ковтав слину, я не встигала зовсім з дітьми і роботою щось смачненьке приготувати привезти, купувала готову їжу в кулінарії. Так, так вже вийшло – не судіть строго!
Під кінець четвертого дня чоловік все таки зважився запитати чому сусід не торкається до їжі, а втім і лікарняну не особливо шанує.
Максим не здивувався запитанню, відклав книгу і задумливо подивився у вікно, за яким неспішно йшов перший сніг.
– Ми з Мирославою зустрілися в інституті, тільки вона не була студенткою. Вона викладала у нас на курсі англійську. Я, як побачив, одразу ж зрозумів – треба діяти, тим більше, що обручки на безіменному пальці у жінки не було. Наша різниця у віці десять років. Що я тільки не робив, щоб домогтися розташування суворої “англійки”, і ось її серце почало відтавати…
Ми зустрічалися рівно рік, а на Різдво я зробив їй пропозицію. Вона була чудовою господинею, правильно кажуть, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. Я був привчений до гарної домашньої їжі, страви Мирослави були незрівнянні!
Чоловік посміхнувся, ніби пригадуючи смак їжі, яку з любов’ю готувала для нього дружина.
– Але минули роки, ні, не минули, я б сказав пролетіли! Молодше ми не стали, на жаль, і одного разу Мирослава змінилася. Дуже. Так, її їжа видає аромат, притягує, манить. Але їсти, на жаль, їсти я її вже не ризикую.
– Чому? – вирвалося у чоловіка мимоволі.
– Вона може наплутати приправи, зварити суп на вчорашньому бульйоні від пельменів. Я готую зараз все сам, ось ці дні просив сусідку доглянути. Ви нічого не подумайте, я люблю свою дружину, але з роками ми, на жаль, не молодшаємо. Це факт, і нікуди від нього не втечеш.
У сусіда задзвонив телефон.
– Так, люба! Все добре, страви вдалися на славу. Тільки знаєш що, годують тут дуже навіть добре, не потрібно турбуватися. Ти краще відпочивай більше, а сусідка прийде допоможе з вечерею. Люблю тебе…
Чим доросліша ми стаємо, тим швидше біжать роки, витікаючи крізь пальці. Найголовніше – зберегти те, що змусило ваші серця битися сильніше, а очі горіти, і тоді будь-які труднощі і негаразди виявляться по плечу.
Будьте здорові!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
