Незважаючи на те, що Денису сорок років, він дуже милий, розумний, красивий і вміло цим користується.
Він веде себе, як принц на білому коні, і куди б не зайшов, усіх одразу зачаровує. У моєму випадку він зробив це ідеально. Я покинула свого чоловіка, який любив мене всім серцем…
Моєму чоловіку Івану тридцять п’ять років. Він хороший і люблячий. Ми розуміємо один одного, можемо посміятися разом, і він мене завжди підтримує.
Поруч з ним я почувалася чудово. Коли він запросив мене вийти за нього заміж, я не вагалася ні секунди. Потім ми переїхали у власний дім і почали намагатися стати батьками.
Приблизно в той час до нас на роботу влаштувався Денис. Перші дні я з ним не була знайома, оскільки в цей час була на лікарняному, тому познайомилася з ним пізніше.
Коли я повернулася в офіс, я не зрозуміла, про що мої колеги весь час говорять між собою. Куди б я не глянула, скрізь всі шепотілися.
Перш ніж я встигла запитати когось, що відбувається, я почула дивний голос.
– Я тебе ще не знаю… – сказав хтось позаду мене. Я могла би слухати цей голос вічно.
Коли я обернулася і побачила його власника, у мене підкосилися коліна. Там стояв дивовижний чоловік з густим волоссям і в костюмі, який сидів на ньому, як модель. Він посміхнувся мені, і я зовсім розгубилася…
Потім я дізналася, що всі на роботі мали справу з Денисом.
Вони обговорюють те, у що він був одягнений, як посміхався, що говорив… Ця людина за тиждень встигла підняти на ноги весь відділ. І я зрозуміла, чому це так.
До самого вечора я не могла ні на чому зосередитися. Я сиділа за комп’ютером, але задумливо дивилася в іншу сторону.
Довелося залишатися на роботі до вечора, оскільки через лікарняний назбиралося багато документів.
Коли я нарешті вимкнула комп’ютер, то побачила, що Денис усе ще на роботі. Він побачив, як я вийшла, і подивився на мене. Я помахала йому рукою і пішла далі. Але він мене випередив і попросив допомогти з якоюсь програмою, в якій, як він каже, ще не дуже розбирається.
Я сіла за його комп’ютер і пояснила йому, що і як. Він нахилився до мене, дивлячись на монітор, і я відчула його приємний запах.
Коли він час від часу клав руку мені на плече, я не почувалася ніяково. Наступного дня я спеціально затрималася на роботі, Денис теж там сидів.
Коли ми були тільки вдвох, він підійшов до мене і почав відкрито залицятися. В ту мить я забула все, і навіть чоловіка, який повинен був раніше прийти з роботи і приготувати смачну вечерю на двох.
У мене ніколи в житті не було такого, тому я навіть не підозрювала, наскільки це зачаровує.
З Денисом я почувалася так, що навіть не можу описати. Спочатку ми тримали це в секреті, але потім у мене виникло відчуття, що я хочу бути тільки з ним. Я сказала чоловікові, що у мене є інший і я його кохаю всім серцем.
Коли я виходила з квартири, Іван тремтячим голосом покликав мене. Але я не зважала на чоловіка, бо бігла в обійми до свого Дениса.
Я приїхала до Дениса і все йому розповіла. Я вперше побачила похмурість на його обличчі. Але це тривало лише секунду. Потім він засміявся і сказав, що я “наївна” і маю негайно повернутися до чоловіка. Я стояла перед зачиненими дверима його квартири і не знала, що робити.
Годину тому я розірвала стосунки з чоловіком, який любив мене незважаючи ні на що, а зараз мене прогнав чоловік, для якого я була лише іграшкою. Я не знала, куди подітися. Тоді я потихеньку попрямувала додому, сподіваючись, що з Іваном усе ще можна налагодити…
Я не помилилася. Іван пробачив мене і прийняв назад, але такої довіри і кохання між нами вже немає, і навряд чи колись буде.
Я сама зруйнувала своє щастя…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди