Коли я виходила заміж за вдівця, я про це не думала. Познайомилися ми з Василем через інтернет, менше ніж через півроку як він лишився сам з дівчатами. Кілька років ми вже разом. Не можу сказати, що я щаслива або навпаки.
Я живу з вдівцем, у якого дві дівчинки – 20 і 12 років. Дружини його не стало, коли їй було 37 років. Познайомилися ми з Василем через інтернет, менше ніж через півроку як він лишився сам з дівчатами.
Ми спілккувалися, потім спробували пожити разом. але не вийшло і ми розійшлися. на рік ми розлучилися. Василь за цей час знайшов іншу жінку і жив з нею. Але вони також розійшлися. Я за цей час нікого не шукала і в результаті написала йому, і ми зійшлися знову.
Кілька років ми вже разом. Не можу сказати, що я щаслива або навпаки. Але я постійно відчуваю незадоволеність життям.
Як між жінкою і чоловіком у нас все добре. Але на цьому і тримаються наші стосунки… У всьму ж іншому – розбіжності. Дітей Василь більше не хоче, мотивуючи це відсутністю потрібної кількості грошей, хоча і він, і я працюємо). Його дівчата мене дратують. Ніхто нічого не хоче робити, ледачі ще й бруднулі, все тримається на мені, я їх обстірую, прибираю, готую… І ось я відчуваю, що і піти не можу, і з Василем стає теж складно.
Мало спільного, багато розбіжностей… Але я не хочу повертатися до батьків, а знвмати своє житло мені дорого. Я по-троху починаю ховати гроші і відкладати на свою квартиру, але з моєю зарплатою це затягнеться на десятки років…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
