Коли я вийшла на шум в коридорі, побачила чоловіка з опущеною головою. За ним не соромлячись знімала пальто та роззувалася біловолоса дівчина. – Ви ж мене не виженете? Як-не-як, ніч на вулиці. – А як ти взагалі тут опинилася? Чому не попередили, – спитала я Ірину, племінницю Святослава з Чернівців. – Мама сказала, що як попередить, ви неодмінно якусь відмовку придумаєте.
Яке там прислів’я є? Не звані гості – гірше злодія! Істину глаголять, скажу вам!
Вчора ввечері сидимо з чоловіком перед телевізором, романтичний фільм дивимось з бокалами в руках. І тут дзвінок в двері.
Святослав пішов відкривати, голоси якісь в передпокої пролунали, звуки незрозумілі. Пішла дивитися кого там принесло.
Чоловік з понурим обличчям тупцює і дівчина з білим волоссям роззувається, тут же дві сумки спортивні стоять і сумочка з ноутбуком.
У моїй голові заворушилися дуже нехороші думки. Ось прям огидні думки і підозри. Невже далека родичка прибула?
Всі мої підозри підтвердилися. Це до нас “на пару днів” приїхала племінниця чоловіка, дочка тітки Мирослави з Чернівців. Приїхала влаштовуватися на роботу. Виявляється в Чернівцях немає роботи (щось мені в це мало віриться).
Я не втерпіла і запитала чому ж не сповістили про приїзд?
Племінницю чоловіка звуть Ірина і мабуть вона не “великого розуму”, тому як просто сказала, що якщо б її мама нам зателефонувала і попросила дозволу у нас пожити трохи, то ми б знайшли сотню причин для відмови, а так приїхала несподівано і ми не зможемо її вигнати на вулицю!
І посміхаючись у весь рот, запитала, – ви ж не виженете мене? Правда? А то мені нема куди йти.
Я слухала її і вухам своїм не вірила, чи дівчина і зовсім розуму немає, чи то сильно хитра і прикидається наївною.
У нас двокімнатна квартира, але спальних місць тільки – одне. Це наш з чоловіком диван. У другій кімнаті є меблі-шафа книжкова, стіл комп’ютерний, крісло, що крутиться, шафа з одягом, металевий стелаж з акваріумами, тумбочка з величезним фікусом (моя улюблена квітка), але ні ліжка, ні дивана там немає.
Я привела Ірину в цю кімнату і сказала, що вона тут ночуватиме і може скласти свої речі в тумбочку під фікусом.
Вона озирнулася і запитала на чому спати буде?
Я відповіла, що спати вона буде на підлозі і я дам її пару ковдр замість матраца, ковдру і подушку.
Мабуть їй ця перспектива не сподобалася, вона розгубилася і запитала коли ми купимо їй ліжко?
Починається!
Вона що? Вирішила що ми її на своє забезпечення візьмемо?
Я постаралася не видати своїх емоцій і дуже спокійно і твердо відповіла їй, що ніколи ми не купимо їй ліжко, адже вона у нас ненадовго зупинилася. Я спеціально зробила наголос на слові “ненадовго”!
Ірина промовчала і почала розпаковувати речі.
Потім я запропонувала їй чай з гречаними млинцями, вона відмовилася і пішла спати.
Чоловік обіцяв зателефонувати тітці і прояснити ситуацію, він як і я був не в захваті від гостей!
Гаразд, ранок вечора мудріший! Подивимося що буде далі.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
