Коли я вийшла заміж я не знала, що на мене чекає я сама все своє життя прожила в місті, мріяла що зустріч таким же хлопцем з міста, а знайшла з села.
Коли ми вперше поїхали до села мене змусили доїти корову, а потім ще сварили за те, що я не вмію її доїти. Далі був сіножат, де я теж нічого не зуміла зробити.
Коли ми одружилися, я не до кінця розуміла, що мене чекає, що означає мати таких родичів. Кожен свій приїзд я вислуховую лекцію, що маю народити, що мені вже пора давно, мені 23 роки і зараз я мрію хоча б стати на ноги.
Кожні вихідні, особливо влітку, нас змушують приїжджати в село і допомагати, при цьому від села нам нічого не дістається.
Крім цього, ми чуємо осуд, що живемо ми неправильно, в сім’ї чоловік повинен працювати, а дружина народжувати. У нашому випадку ми працюємо разом: я у банку, чоловік в охороні.
Крім цього ми обоє займаємося в спортзалі і коли я виставляю фото в соціальні мережі, мені починають написувати родичі чоловіка, невже мені не соромно перед чоловіком, я не маю жодних прав і маю бути за чоловіком, сидіти і мовчати.
Зараз дійшло до того, що мене засуджують і не люблять майже всі родичі чоловіка, вони в обличчя посміхаються. Не знаю як тепер їздити до села і як дивитися цим людям у вічі, як би вчинили ви?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
