Коли я вийшов з офісу, то побачив там чоловіка і жінку. Про те, що це мої мама і тато я зрозумів відразу. Мама, як тільки мене побачила, стала навколішки, і почала просити прощення, а батько раз у раз повторював: “Щоб не було, ми з тобою одна сім’я. Степане. Ти повинен нам допомогти. Більше нікому”. Я не прогнав їх відразу. Дав грошей, і сказав, щоб очі мої їх більше не бачили.
Батьки довго думали над тим, чи віддавали 7-річного Степанка до дитячого будинку. Двох дітей вони тягнути не могли, та й незручною він був дитиною. От і вирішили молодшого собі залишити, а старшого під опіку здати. Він уже встиг пізнати материнську любов, тому тепер черга його брата Назарка.
– Коли тато заробить гроші, ми тебе заберемо. Ти чекай на нас!
– Тільки слухайся там усіх, не ганьби нас, — сказала мама на прощання.
Спочатку вони регулярно відвідували старшого сина. Привозили йому гостинці і навіть забирали додому на вихідні та свята. Але коли Степанку виповнилося 10 років, батьки зовсім зникли.
Він був дуже розумним, добре вчився та розвивав ті навички, які йому подобалися. Він займався спортом, читав книжки та дуже гарно малював. Степан хапався за всі можливості, бо розумів, що майбутнє залежить лише від нього. Коли йому виповнилося 19 років, він самостійно вступив до одного з найпрестижніших університетів міста. На четвертому курсі його прагнення помітили та запросили на роботу до провідної компанії.
Директор настільки був вражений завзятістю та працьовитістю хлопця, що одразу його нагородив керівною посадою. А через кілька років Степан взагалі зайняв його місце.
Батьки про сина весь цей час навіть не згадували. Він також постарався забути про них і змиритися з їхнім вибором. Але одного разу батьки дізналися, що син став забезпеченим та впливовим бізнесменом, і вирішили нагадати про себе.
Вони знайшли його контактні дані та приїхали просити прощення. Мама стояла навколішки і благала допомогти грошима. За її словами, молодший брат зв’язався з поганими хлопцями, тепер сім’ї дуже важко живеться.
Батько наголошував про те, що вони одна сім’я і мають підтримувати один одного. Він просив пробачити старі образи та допомогти батькам. Степан дивився на батьків, котрі забрали у нього щасливе дитинство. Його погляд був холодним і безжальним.
Незважаючи на зраду, юнак їх не прогнав. Він дав їм грошей і попросив більше ніколи не з’являтися на його шляху. Його мрії про велику та дружну родину розлетілися ще тоді, коли йому виповнилося 10 років.
Як вважаєте, правильно вчинив Степан?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
