Відпочатку нашого знайомства з Мишком, моїм майбутнім чоловіком, його мама налаштовувала його проти мене. Казала йому, що я не пара, що йому потрібна багата дівчина. Хоча наша сім’я не потребувала ніколи грошей, ми в міру заможні.
Але черед Антоніну Дмитрівну, мама Мишка, ми кілька разів розлучалися.
Коли я вже була на сьомому місяці, Антоніна Дмитрівна приїхала до моєї мами додому. Там зібралися всі: мій чоловік, бабуся його, яка теж під владою свекрухи, чоловік свекрухи та якась жінка ще не знайома разом з нею. І ця жінка тоді сказала, що нам не треба одружуватися!
І так мені прикро було, що мій чоловік тоді просто мовчав, адже його мама поруч. Говорила бабуся. Йому рано одружуватися взагалі. Він ще університет не закінчив. Моїй родині зрозуміло було, що це його слова.
Мама моя вказала їм на двері. Я народила, Мишко повернувся, побралися. Його мама весь час говорила, що малий – не його син.
Минуло сім років. Прошу чоловіка прописати сина до нього у квартиру. Прописаний він у бабусі. Його мати має іншу родину. Так, вона Мишка маленького здала до інтернату. Тимчасова прописка була потрібна.
Спочатку чоловік згоден був, поки мамі не зателефонував. І відмовив одразу. Наче я сина зараз пропишу і все, і назавжди. А кут у сина має бути і тут, і там у мене. А так, виходить, я обдурю свого сина і не залишу йому свою квартиру. Чоловік у мене так не розмовляє. Це все знову його мама. Вона ще казала, що все зробить, щоб ми не були разом. Допоможіть мені, як на неї вплинути? Чоловік робить усе, як скаже мати.
Але я не хочу в такий час і залишитися сама з дитиною.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
