Коли я зайшла у нашу спальню, то помітила, що Роман пильно розглядає свої дитячі світлини. Я тоді ще присіла біля нього, і показала свої, щоб посміятися і згадати дитинство разом. Тоді я не розуміла, в чому справа. – Дорогі діти, – сказав свекор за столом. – Ви довго над онучкою не думайте, але щоб в цей раз була схожа на сім’ю Онуприків. Не те, що Нестор – невідомо чий. Всі посміялися, а я мало не заплакала.
А коли вже на дні народженні у свекра я почула від нього, щоб ми довго не думали, а планували їм внучку
Я не знаю, як реагувати на те, що відбувається. Днями наводячи порядок в домі, я знайшла результати тесту ДНК нашого з Романом сина. Там було сказано, що мій чоловік з імовірністю 99% припадає батьком нашій дитині. Але я це і так знала, чому ж тоді Роман сумнівався?
Я ніколи не давала йому приводу засумніватися в мені. Він – моя перша любов і перший чоловік в моєму житті. І я щиро сподіваюся, що останній.
Ми разом три з половиною роки. Одружилися, коли я дізналася, що ношу під серцем дитя. Мама мого тоді ще хлопця наполягала щоб я “щось” зробила, але я була категорична. Тоді їм довелося прийняти мене в свою сім’ю.
Ми зіграли скромне весілля з мінімальною кількістю запрошених гостей. Були тільки батьки і найближчі друзі. Так я стала дружиною, а незабаром і мамою синочка Нестора. Роман днями працював, а я займалася вихованням малюка. Наші бабусі не особливо пропонували свою допомогу, а я не просила.
Одного разу до нас в гості прийшла свекруха. Вона уважно дивилася на Несторка і помітила, що він зовсім не схожий на їх породу, як вона це називає. Значить, пішов в мою, тоді пожартувала я. Але хіба я могла подумати, що вона не жартувала зовсім. Після її відходу я поговорила з Романом з цього приводу. Я запитала його, чи не сильно він засмучений, що син більше схожий на мене, а не на нього? Чоловік лише посміявся над моєю дурістю. Я і заспокоїлася.
Якось я застала чоловіка, який переглядав свої дитячі фотографії. Я думала, що він вирішив вдатися до спогадів. І тоді дістала ще й свої. Тільки тепер я зрозуміла, що він шукав хоч якийсь збіг з сином. Тоді ж я це прийняла за веселу розвагу.
На день народження свекра ми підняли тост за його здоров’я. Він же відповів, що чекає від нас внучку, яка буде схожа на його сина, бо їх онук схожий не відомо на кого. І треба було мені сказати, не подумавши: “Як це не відомо? На сусіда звичайно”. Мені було смішно, однак виявилося, що жарт ніхто не оцінив. І я замовкла.
І ось я бачу цей листок з результатом тесту. Як він міг засумніватися в мені? Невже він думав, що виховує чужу дитину? Я просто не знаю, як тепер з ним жити? Як дивитися в очі і знати, що він мені не довіряв і підозрював у зраді? Невже це його мама так накрутила свого сина? Вона намагалася налаштувати його проти мене? Це вже пахне не здоровою атмосферою, чесне слово. Так на душі противно, але плакати, вже немає просто сил.
Ось і як тепер бути? Чи варто поговорити з Романом про це або просто заховати результати там, де я його знайшла, і забути про це?
Тільки ось чи зможу я забути?
Що порадите?
Фото ілюстративне – zawojka
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
