Коли я зайшла вперше в квартиру Вадима, то взялась за голову. Там мене “зустріли” обдерті шпалери, і коври на стінах. Перш ніж взятися за “роботу”, я все узгодила з чоловіком. І після того, скільки зусиль я в неї вклала, я ще й отримала “на горіхи”.
Я не раз чула від своїх заміжніх подруг, коли ще була незаміжня, що після весілля багато що змінилося. Але якось не дуже я їм вірила, думала, що жартують. Адже як все може змінитися з одним лише штампом у паспорті.
І я глибоко помилялася. Ще до знайомства зі своїм чоловіком та офіційного шлюбу, я була дуже успішною у своїй роботі. У мене була пристойна зарплата, з якою я легко могла зайти в дорогий бутик одягу і купити собі все, що мені до вподоби. Я легко могла спустити пристойну суму зарплати на гарну їжу та парфуми.
Загалом, я взагалі ні в чому не відмовляла, жила на широку ногу, у мене навіть виходило відкладати і їздити на відпочинок за кордон. Не життя було, а просто казка. А потім я зустріла Вадима, дуже скоро він зробив мені пропозицію і відразу попросив, щоб я після шлюбу покинула свою роботу. Мовляв, навіщо мені працювати, якщо його зарплати вистачить на двох, та й мені варто трохи відпочити. Не жіноча ця справа постійно пропадати на роботі.
Я повірила чоловікові, точніше довірилася. Тим більше, що Вадим і справді був досить успішним чоловіком із добрим доходом. І мені подобалася ідея того, що тепер не доведеться щоранку прокидатися, щоб дістатися роботи і стирчати там до вечора. Можна займатися своїми хобі і жити на втіху. Загалом, роботу я покинула і почала займатися побутом і будинком.
Одразу ж я чоловікові сказала, що ремонт у його квартирі такий собі. В кімнаті були обдерті шпалери, а на стінах досі висіли коври. Тому я з ним все узгодила, і взялась за роботу. Вадим погодився. Я підібрала меблі, фарбу для стін – повністю все. Думала, що чоловікові сподобається. Перше, що він запитав мене, коли побачив куплене мною — скільки коштує. Ну, я й сказала. Так почалася відразу “буря”, мовляв, я марнотрата, як я сміла стільки грошей витрачати. Але ціни були настільки мізерними. Не знаю для чого він все це говорив.
Далі стало лише гірше. Тепер я не можу навіть піти в магазин і купити те, що вважаю за потрібне, тому що спочатку пишу список, який повинен схвалити Вадим, а потім він видає мені суму просто в притик. Говорить, що так рятує мене від непотрібних покупок. Але це мені не подобається.
Чому я маю у нього мало не випрошувати гроші навіть на кошти жіночої гігієни, а він ще думатиме, потрібно мені це чи ні. Мама моя взагалі вважає, що вся вина у мені. Мовляв, якби залишилася на роботі та не пішла в нього на поводу, то не зазнала б цієї фішки чоловіка. Адже так я була б рівним партнером, а тепер я просто нахлібниця. Тепер я думаю, може, справді мені треба піти на роботу? Але як бути далі з чоловіком, якого я побачила з такого неприємного боку?
Фото ілюстративне
