Коли я запропонував Вікторії познайомитись з мамою, а вона з легкістю погодилася, я навіть не хвилювався. Хто б міг подумати, що вона виявиться такою язикатою. Мама відкрила двері, і як побачила майбутню невістку, відразу дала мені зрозуміти, що у виборі я не помилився. І лише згодом, коли ми посідали за стіл, Віка завела цю розмову за квартиру. Овва, подумав я тоді. А через тиждень в торговому комплексі ще додалося.
Я познайомився з Вікою на весіллі наших спільних знайомих. Вона була така ніжна, мила і нарядна, що не звернути увагу на цю красуню було не можливо.
Запросив я її на побачення, а Віка погодилася. Вже на побаченні я дізнався, що Віка має дитину від першого шлюбу, вона розлучена. Про чоловіка колишнього багато не розповідала, тільки згадала, що він не приймав її такою, як вона є. Якою її треба було сприйняти, я так і не зрозумів тоді.
Відносини наші стрімко розвивалися, Віка все частіше розповідала, що їй важко працюється. Я вирішив її пошкодувати і запропонував не працювати деякий час, знайти роботу для душі, а я їй допоможу з грошима.
Вона відразу погодилася. Так чотири місяці я її утримував. Крім того, познайомився із її мамою, з дитиною. Неодноразово приносив її доньці іграшки, цукерки, мамі продукти та квіти. Все йшло якраз до дуже серйозних стосунків. Ще за рік відбулася зустріч уже з моєю мамою. Моя мама жінка дуже лояльна та добра, прийняла б будь-який мій вибір. Бо коли побачила гарну Віку, тут же ствердно кивнула головою.
За столом ми сиділи дуже добре. Мама приготувала багато різних страв, та й ми з Вікою принесли деякі. І ось розмова зайшла за те, що ми збираємось одружитися. У мене квартира на одну кімнату, у мами на дві. Ось чого я не очікував, так того, що Віка прямо і абсолютно безпардонно скаже моїй мамі, щоб вона подумала над тим, щоб віддати свою квартиру нам. Вечір був зіпсований. Мама поставила Віку на своє місце, а я вже задумався, з ким вирішив створювати сім’ю.
Ще за тиждень ми пішли з Вікою гуляти. Побачивши торговий центр, вона тут же потягла мене туди, зайшли ми з нею в дорогий брендовий бутик і почала вона мене просити, щоб я купив їй брендове взуття, а цінник на нього був дуже пристойний. Я почав пояснювати Вікторії, що грошей таких немає, тим більше, що я її утримую та й на весілля треба збирати.
На що вона мені влаштувала “бурю” у тому бутику, надула щоки як маленька дитина і пішла. Слухавку не брала від мене три дні, а на четвертий написала смс, що раз я її не приймаю з її дорогими “хотілками”, то ми з нею не пара. Ось вам і поворот. З одного боку я був засмучений, а з іншого боку думаю, дякувати Богу, що ми з нею розлучилися, точніше, вчасно розбіглися. Що до весілля не дійшло.
Фото ілюстративне
