fbpx
життєві історії
Коли я жила в невістках, то робила всю домашню роботу одна, хоча жило нас в будинку чимало. Найбільше мені “допікала” зовиця. – Нашу маму до лікарні забрали саме через твою дружину, – говорила вона моєму Івану. – Нехай знає своє місце. Невістка завжди буде в чужому домі невісткою, і не більше. – А потім чоловіка прорвало. – А хто у батьків гроші кожного місяця виклянчує? Ще скажи, що не ти зі своїм лінивцем?

Коли я жила в невістках, то робила всю домашню роботу одна, хоча жило нас в будинку чимало. Найбільше мені “допікала” зовиця. – Нашу маму до лікарні забрали саме через твою дружину, – говорила вона моєму Івану. – Нехай знає своє місце. Невістка завжди буде в чужому домі невісткою, і не більше. – А потім чоловіка прорвало. – А хто у батьків гроші кожного місяця виклянчує? Ще скажи, що не ти зі своїм лінивцем?

З чоловіком ми живемо вже 10 років. З них перші 3 ми жили разом з його батьками, сестрою та братом, який, на той момент, не був одружений. Мені доводилося самій готувати на всіх.

Коли чекали гостей, свекруха вимагала від мене, щоб все було домашнє, боронь Боже, щоб не з магазину. Три види закусок, три види салатів і три види пляцків.

Ми з Іваном не мали особистого життя. Якщо ми кудись збиралися йти, то перед тим мали відпроситися у свекрухи, а вона казала: “Ну так, йдете, бо не хочеш прибирати і готувати”. Прикро.

Не так давно вона була прооперована. І ми з дружиною брата чоловіка по черзі сиділи з нею в лікарні з ночівлею, доглядали за нею. Після лікарні по черзі сиділи з нею – я, друга невістка і зовиця. А потім мій чоловік з зовицею “погризлися”.

Вона дорікнула йому, що це через нього і його дружину (через мене) їх мати так хворіє. Через нас її прооперували. Потім сказала: “нехай твоя дружина знає своє місце”. Хіба я повинна все це робити по дому? Хіба я повинна прати речі батьків, доглядати за мамою? Вона ж невістка – це її прямий обов’язок”. Потім чоловік сказав їй (в пориві злості): “це ти зі своїм чоловіком гроші висмоктуючи у батьків, довели маму до лікарні”.

Сестра чоловіка розповіла своїй матері лише те, що сказав мій чоловік їй. І тут свекруха телефонує саме мені і каже, що я винна, що я налаштувала чоловіка так, і тому він так сказав сестрі. Увечері вона обдзвонила всіх нас і почала вимагати від чоловіка вибачень перед сестрою.

Після цієї історії я довго не спілкувалася з зовицею. Я так сильно була на неї ображена. Приїжджала до свекрухи, через силу змушувала себе: прибирати, допомагати, готувати. Але у мене через все це нервовий розлад трапився. Так прикро було.

А через деякий час сестра чоловіка, поскаржилася матері, чому я з нею сухо розмовляю. Потім чоловік розповів матері про те, як говорила про нас. Свекруха, знаючи про це, не сказала своїй дочці вибачитися переді мною.

Вона знову робить винною мене, сказала: “і що через це не будеш з нею спілкуватися?”. Вона не вважає за потрібне, щоб зовиця теж вибачилася, вона ж і винна.

Свекруха постійно твердить Івану, що брат і сестра повинні у нього стояти на першому місці. Тільки вони тобі допоможуть в скрутному становищі. А дружина виходить, що, тільки проблеми створює? Тільки зло приносить?

Вона походу забуває, що і вона чиясь дружина. Я так втомилася від них. Не хочу більше бачити і знати цю сімейку. Нехай Іван сам їздить до них скільки душі завгодно. Але вони мене не розуміють, і розуміти не хочуть. Мені так на душі погано. Не можу через них нормально жити.

Ось така у мене історія, ворогу не побажаєш.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page