Коли я зрозуміла, що чекаю дитинку, мені було лише сімнадцять. Батьки хапалися за голови і пропонували, щоб я віддала маля їм на деякий час, щоб сама вчилася, але мені і в думці такого не було. До того ж, Михайло мене у всьому підтримував, хоча розумів, що для нас почнуться нелегкі часи. А день, коли Златка з’явилася на світ, я ніколи не забуду. І Михайло і моя мама так мріяли в той момент бути зі мною, але не вийшло.
Я зрозуміла, що чекаю дитинку, коли мені було сімнадцять, але я ні про що не шкодую і пишаюся своєю сім’єю
У нас з Михайлом, хоч ми ще і не розписані, росте донечка Златка, і вона наше щастя. Я ніколи не думала, що стану мамою в такому ранньому віці, але, інколи життя підносить ось такі сюрпризи…
Мої батьки чухали потилиці і навіть пропонували, щоб я віддала дитину їм на деякий час, але мені і в думці такого не було. Мені пророкували” всі друзі і родичі, що я обов’язково розлучуся з її батьком, але цього не сталося.
Я познайомилася з батьком Златки в гімназії, він був красивим, широкоплечим хлопцем, який також був веселим і не показував з себе казна що, він був дуже простим насправді.
Усі мої подруги хотіли його зачарувати, навіть робили ставки на нього. Я в них не брала участі, і, на подив моїх друзів, цей красень дістався мені.
Ми дуже сильно покохали один одного, і, звичайно, любов внесла свої корективи в наше життя.
Я навіть не думала віддавати дитину своїм батькам. До того ж, Михайло не злякався, а навпаки, він радів разом зі мною, хоч і знав, що нас чекають нелегкі часи.
Хоча мені було лише сімнадцять років, я була щаслива, я не відчувала, що я ношу дитинку, і не задумувалася, що мене чекає дальше?! Мої батьки деякий час зі мною не розмовляли, але потім заспокоїлися і почали планувати зі мною, як бути далі. Хоча вдома тут і там говорили: “А що люди скажуть?”
Я не переривала навчання, а просто почала жити, як то кажуть, за течією.
Я ніколи не забуду день появи на світ Златки. Михайло взяв на роботі приблизно на той час двотижневу відпустку, щоб бути зі мною, коли це сталося, і в перший день, коли він пішов на роботу, у мене все почалось (як за законом…).
Я знала, що він не зможе відразу примчати до мене, тому не стала його турбувати, взяла сумку в руки, закинула сумочку на плече і пішла в пологовий будинок, який знаходився неподалік нашого будинку.
Батькам я взагалі не дзвонила, не хотіла, щоб вони лишній раз хвилювалися. Златка з’явилася на світ дуже швидко! Моя мама навіть трішки злилася, бо вона хотіла в цей момент бути поруч і навіть готувалася.
Та незважаючи ні на що, і батьки і Михайло відразу огорнули мене любов’ю і радістю.
Поява на світ дитинки в такому ранньому віці ніколи не обмежувала мене. Коли нам хотілося повеселитися, за Златкою наглядали мої або ж Михайла батьки по черзі.
Ми зі Златкою без проблем подорожуємо, їздимо на плавання, ходимо на розвивайки. Я навіть закінчила університет. Ми все ще любимо один одного і плануємо другу дитину, але перед тим ми станемо на рушничок щастя…
Ось таке моє життя. Миру вам та добра, дорогі читачі!
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
