Коли я зустріла Арсена, мені було 24, а йому 41. І в першу нашу зустріч я сказала, що у нас точно нічого не може бути, що він занадто дорослий для мене, у нас різні погляди на життя. Але… Ми почали зустрічатися і я так сильно закохалася, що думала про нього з ранку до вечора, мріяла про нього перед сном.
Арсен давно одружений, і у нього є дочка 11 років. Ці зустрічі тривали літо, осінь, зиму, весну, а потім ми поїхали разом відпочивати в Туреччину. Скільки я його умовляла це зробити, цілий рік. Не знаю, що Арсен сказав родині, але ми поїхали. Це була казка, мрія… Я до сих пір згадую…
Але потім мого Арсена наче підмінили – напевно, почалися проблеми в сім’ї, він став гостро відчувати свою провину і став різкий зі мною. Я теж спочатку не розуміла, в чому справа. Я робила все можливе, лиш би допомогти йому, навіть маму попросила з ним зустрітися, щоб він їй все сказав, чому так зі мною поступає. І у мене так само все боліло всередині і стискалося. Я прокидалася і тут же згадувала, що його немає зі мною, і починала плакати…
Але потім, після того як моя мама з ним поговорила, я зрозуміла, що це таке приниження – я, симпатична, молода, освічена дівчина так принижуюсь через одруженого, чужого чоловіка. Я реально це раптом зрозуміла. Напевно, для цього треба так принизитись, впасти, щоб це зрозуміти. І я сама собі сказала “Все, для мене краще бути без нього, ніж мучитись від його холодності і тому, що він одружений”.
Так уявляєте, він через два місяці сам до мене приїхав з квітами і дорогим подарунком, сказав, що хоче від мене дитину! Але розлучатися не хоче… І я зрозуміла, що насправді щастя з ним у мене не буде.
Продовжувати далі такі відносини для мене принизливо – я перестану поважати себе. А якщо він піде з сім’ї, то я перестану поважати його. Так що тут один варіант – розлучитися назавжди. І я так і зробила.
Ми попрощалися з Арсеном назавжди. Я сходила до церкви, висповідалася, прийняла святе причастя. І мені стало реально легше. Ось я вже відчуваю запах весни і нового життя, в якому я щаслива, бо поруч чоловік – вільний, мій чоловік.
Я вірю, що так скоро і буде…
Олена
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
