Коли Юра таки наважився, і став збирати речі, щоб переїхати жити до “нової любові”, мною колотило. Звісно, вона молода, красива, не те, що я. Чоловік навіть не посоромився на порозі розвернутися і сказати: “Пуста рухля”. Разом ми прожили тридцять років, та Бог так і не дав нам діточок. А молодь зараз розумна: раз-два, і вже має чим утримати чоловіка біля себе. Я його прекрасно розумію – дитина це святе!
Іванка йшла додому з роботи та й роздумувала, їй 49 роки, 30 років прожила з чоловіком, дітей Бог їм так і не дав, у чоловіка з’явилася нова і дуже молодесенька любов, яка зробила його найщасливішим татусем донечки. Юра пішов до жінки, яка молодша за нього на 20 років.
Коли збирав речі, принижував Іванку – “пуста рухля”.
Ось вже два роки, як Юра живе в іншій сім’ї, а Іванка не може прийти в себе, вона подумки прокручує все що сталося в голові, чоловіка вона давно відпустила і пробачила, але як жити самій вона не знала.
За спиною почувся сміх, Іванка обернулася і побачила хлопців, які “веселяться з чаркою”, вона не зрозуміла, що вони сказали, але поспішила піти. Ось вона підходить до свого дому, простягає руку, щоб набрати код, як хтось хапає її…
Ледь опритомнівши, Іванка розуміє, що це ті хлопці які сиділи на лавці, і щось вигукували їй у слід, їх було троє, вони сміялися…
Прийшла до тями, коли вже нікого не було. Іванка знайшла свої речі і пішла додому. Удома вона встала під душ і намагалася змити весь бруд… Іванка лягла на ліжко і розплакалася, сором, біль, відчай. Вранці її розбудив будильник, все боліло, але Іванка почала збиратися на роботу, робота єдине, що її втішало після зради чоловіка.
Через два місяці Іванка дізналася, що при надії. Зробивши тест вона ледь встояла на ногах, потім спустилася на підлогу у ванній і заплакала, але не від горя, а від щастя, вона так довго чекала і не важливо хто батько і як все це сталося, вона вже любила її всім серцем.
Стільки років очікування, докорів Юри і свекрухи, нескінченні здачі аналізів, все це в минулому, а зараз всередині б’ється серце її дитини.
Іванка продала будинок і виїхала в інше місто, лікарі розводили руками, але після обстеження дали добро. Іванка виносила дитину і привела на світ славного хлопця, назвала його Богданом.
Первісток в 49 років, родичі були здивовані, хтось радий, а хтось вважав Іванку несповна розуму, пару років до пенсії, а вона дитину на руках тримає, але хіба зрозуміти їм яке це щастя пухкенькі ручки, маленькі пальчики, солоденькі губки, все життя вона його чекала.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
