fbpx
життєві історії
Кoли з життя пiшла мама, виявилося, що вона залишила заповіт. Нас це здивувало. Думали, що отримаємо з сестрою по половині квартири, як спадкоємиці за законом. Тим більше, що у нас з мамою були теплі добрі стосунки, а вона ні разу ні в одній розмові про заповіт не згадувала. Та остання воля матері була непередбачувана

Нас з сестрою у батьків було двоє, Марія – старше на 6 років. Вона і заміж першою вийшла, і першу внучку бабусі-дідусю подарувала – Юленьку. За матеріалами

Потім у сестри наpoдилася друга дочка, а у мене – теж дві доньки. Батько все чекав онука, думав, раз сина немає, хоч онук буде. Та не вийшло. Сім’я була дружна, жили всі в одному місті. Коли батьки постаріли, ми з сестрою однаково брали участь в їх житті – допомагали фінансово, в санаторії відправляли, часто приїжджали, не даючи нудьгувати, квартиру в порядку підтримували. І онуки, всi четверо, теж постійно гостювали у бабусі і дідуся. Дівчата у нас дружні були, раділи, що у кожної стільки сестричок.

Батьки всіх онучок любили, але завжди виділяли Юлю – найпершу. Кілька років, поки не наpoдилися інші внучки, дбали про неї. Якась вона особлива для них була, особливо для бабусі. І всі інші дівчата знали, що Юлька – улюблениця. Але це не дуже явно виявлялося, тому образ не було.

Потім пoмeр батько, мама залишилася в 3-кімнатній квартирі одна. Ми приділяли їй підвищену увагу, моя старша дочка – Олеся, переїхала до бабусі жити. І щоб допомагати, і до навчання добиратися їй було від бабусиної квартири ближче. А взагалі, всi там часто гостювали, і на свята приїжджали, і на вихідні, і просто так, без приводу.

Коли з жuття пiшла мама, виявилося, що вона залишила заповіт. Нас це здивувало. Думали, що отримаємо з сестрою по половині квартири, як спадкоємиці за законом. Тим більше, що у нас з мамою були теплі добрі стосунки, а вона ні разу ні в одній розмові про заповіт не згадувала.

Єдиною спадкоємицею квартири була призначення Юля, моя племінниця, перша і найулюбленіша онука. Що спонукало маму так вчинити – тепер уже не взнати.

Ми з сестрою були забезпечені житлом, і, звичайно, гроші від розділу квартири кожна з нас би порівну розділила між двома своїми дочками. Дівчата змогли б ці суми в подальшому пустити на придбання власного житла. Який не який, а все ж старт. Тепер же виявлялося, що «в шоколаді» одна Юля.

– Маріє, – викликала я сестру на серйозну розмову. – Ти розумієш, що єдина можливість нам зараз не посваритися назавжди, це переконати Юлю продати квартиру і поділити гроші порівну між чотирма онуками?

– Треба подумати, – відповіла Марія.

Мої доньки були сильно засмучені. Вони любили бабусю, всіляко намагалися їй допомагати, і тепер щиро не розуміли, чому бабуся прийняла таке рішення.

Читайте також:РОЗЛУЧАТИСЯ З МРІЄЮ Я НЕ ХОТІЛА. АЛЕ І НЕ ДОПОМОГТИ БЛИЗЬКОМУ РОДИЧУ, Я НЕ МОГЛА. ПРЕКРАСНО ЗНАЮЧИ ЯК ВОНИ ЖИВУТЬ. Я ЛИШЕ ПОПРОСИЛА ЩОБ ЗАЙМ БУВ ОФОРМЛЕНИЙ У НОТАРІУСА, З ЧІТКО ПРОПИСАНИМИ ТЕРМІНАМИ ПОВЕРНЕННЯ. – ТИ МЕНІ НЕ ДОВІРЯЄШ? – СХОПИВСЯ БРАТ. – ЯК ТИ МОЖЕШ ДУМАТИ, ЩО Я ТОБІ НЕ ПОВЕРНУ?

На певний день була призначена сімейна раду з приводу квартири. Першою сказати захотіла Юля.

– Дорогі мої родичі, думайте, що хочете, але квартира належить мені і відмовлятися від неї я не збираюся. Я не буду продавати її і ділитися з вами грошима. Хоча б тому, що така була воля бабусі. Вона хотіла, щоб саме я володіла цією квартирою.

Далі стало шумно. Юльку намагалися закликати до справедливості, не псувати відносини в родині, вчинити за совістю. Але марно. Своє рішення племінниця міняти відмовилася.

Далі вийшло рівно так, як я передбачала. Відносини, які все життя були найближчими, розладналися. Юля попросила мою дочку Олесю з’їхати з квартири, де та жила з бабусею. Їх спілкування припинилося, як і припинилися сімейні зустрічі, ночівлі один у одного в гостях, спілкування наших дівчат. Нічого не стало. Неначе чужі люди.

Фото ілюстративне, з відкртиих джерел

facebook