Коли з життя пішов мій чоловік, зять вже був на заробітках. Тому так і вийшло, що прийшлось Дмитру забезпечувати не лише сім’ю, де дружина і троє дітей, а й тещу. Але одного разу він попередив, що переводиться на іншу роботу, і частенько навідуватись до нас не зможе. Дмитра я люблю, як рідного сина, тому те, що втнула моя Наталка, не поміщається в голові. Я вже для себе вирішила. Якщо Дмитро повернеться, то я його і в себе прийняти зможу.
Як заробітки зіпсували життя молодого подружжя.
Сама я все життя проживаю у маленькому містечку, що на Львівщині. З чоловіком ми привели на світ і виховали єдину донечку Наталку. Все що ми надбали, все для неї.
Хоч ми і жили скромне життя, та завжди старались, щоб у нашої донечки було все найкраще. Наталка своє життя пов’язала з освітньою професією.
Працює місцевим вчителем зарубіжної літератури. Вийшла заміж за Дмитра. У них народилось троє чудових діток.
Своє сімейне гніздечко, вони облаштували по сусідству поряд з нами.
На перших роках життя у них наче все було, як найкраще. Та два роки назад Дмитро, втратив роботу. В них почались фінансові труднощі, тому було прийняте рішення, що зять поїде на заробітки.
Місце робоче для нього вже було. Там працював його двоюрідний брат, який вже давно його кликав до себе. Вже за три місяці зять нам почав передавати кошти.
Все наче стабілізувалось. Фінансова криза минула. Зять кожні три місяці старався на трохи приїжджати до жінки і дітей. А потім і сталась біда. Мого чоловіка не стало.
Я залишилась сама. Утримувати квартиру мені було важко. Тому були і такі моменти, що дочка мені допомагала коштами.
Одного разу зять при розмові сказав, що переводиться на більш оплачувану роботу. Додому зможе приїхати не раніше, ніж за рік.
Він, як справжній мужчина, взяв на себе забезпечення сім’ї. Жодного разу він мені не сказав слова поганого. А навпаки, постійно через Наталку передавав мені кошти.
Та хто б міг подумати, що моя Наталка таке втне. Троє діток, а вона зійшлася з одруженим чоловіком.
Крадькома від мене подала на розлучення, і вже до року часу привела цього “ухажора” в хату. Моїх слів вона і слухати не схотіла, в неї, бачте, сильні почуття.
А Дмитро, як чоловік, її більше не цікавить. Зять мій й повертатись не хоче, каже що його серце цього не витримає. Про дітей не забуває, постійно через мене їм передає кошти.
Скільки часу моя дочка буде щаслива у цих нових відносинах, я не знаю. Проте я менше з ними бачусь, внуки зазвичай приходять до мене, деколи навіть залишаються ночувати.
Звичайно, я, як мама, хочу щоб у моєї дочки було все якнайкраще. Щоб нове кохання принесло їй гармонію і злагоду в дім. Та десь далеко в підсвідомості розумію, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.
Якби їй не прийшлось колись жаліти про свій вчинок. Та ми самі є будівниками свого щастя.
Свого зятя Дмитра, я завжди рада прийняти у себе, тут він може бачитись із діточками. Весь цей час він дбав про комфорт нашого життя, підтримував мене матеріально.
Незважаючи на те, що моя дочка з ним так вчинила, він завжди буде моїм улюбленим зятем, і тою людиною, яка заслуговує від мене подяку.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
