Я думала, якщо більше старатися, то все буде добре, але схоже, тій свекрусі ніхто не вгодить.
Коли я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, то все було добре. Батька в Максима не було, тільки матір. Коли ж я побачила Віру Іванівну, то мені здалося, що від неї повіяло якимось холодом. Не було в них теплих стосунків з сином.
Але я не дуже звернула на це увагу.
Коли ж відгуляли весілля і почали жити з Максимом, я помітила, що ставлення Віри Іванівни до мене ставало все прискіпливіше і прискіпливіше.
А потім в нас народилися діти, спочатку синок, а потім дочка, я думала, що свекруха буде рада, бо все-таки багато хто хоче поняньчити внуків. А вона мало того, що не допомагала, так ще й злостилася, чого це в хаті бардак…
Таке відчуття, ніби вона забула вже, як це є, коли малі діти. Що не завжди встигнеш прибрати чи їсти приготувати.
Я дивувалася, чого це вона так обурюється, але все стало на місце, коли мій чоловік розказав про неї правду.
Виявляється, Віра Іванівна, коли була молода, жила з одним хлопцем чотири роки. Одного дня вона зрозуміла, що чекає дитину, але її “свекруха” не хотіла тої дитини, бо вважала, що її син не готовий до такого дорослого життя, ось і зробила все, що від неї залежало…
Віра Іванівна покинула цього хлопця, але наслідки далися взнаки – вона більше не могла стати матір’ю.
А Максима, мого чоловіка, Віра Іванівна взяла з дитячого будинку, коли йому було 5 років.
Після цього мені і стало все зрозуміло, чого вона така з дітьми. Ось чого вона і злиться, що не прибрано, бо і не знає, як то з малими дітьми… Певно і заздрить, бо сама так мамою і не стала… Хоча вона сама винна.
Знаєте, коли я дізналася правду, подивилася на свекруху іншими очима, але правда не дає їй права так зі мною поводитися.
Погоджуєтесь зі мною?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
