У мене полинула на небеса матуся дуже рано, коли мені було 10 років. Батька в мене не було. Мама взяла свого часу моєю хресною свою тітку, вона і стала моєю опікункою. У моєї хрещеної тітки Ліди та її чоловіка ніколи не було дітей. Вони забрали від бабусі і ми стали жити разом.
Все було спочатку добре, але через два роки стосунки зіпсувалися, у мене перехідний вік почався. Крім того, що тітка Ліда у віці вже, вони з чоловіком ще й звикли жити для себе. Хрещена була дуже педантична. Боже борони, якщо побачить смітинку або я не правильно річ поклала не на своє місце. Моралі читала так, що в мене світ перевертався.
Рік ще я з ними прожила, знову я щось не так зробила, вона мені влаштувала таке, що я навіть не знявши з себе рюкзак, розвернулася і поїхала до своєї бабусі і залишилася жити з нею. Але я про хрещену не забувала: дзвонила, приїжджала, помагала.
Я вийшла заміж за хлопця з Херсонщини, у нас двоє діток. Ми до хрещеної у сісідню область ще частіше тепер приїжджали, адже їй уже 70 років виповнилося, треба допомагати. Бо у мене крім неї, немає вже нікого, а в неї – крім нас.
Але хрещена навіть телефоном може так винести розум, що око починає смикатися. Я люблю її і вже змирилася, що це тип людини такий, і її не змінити. Бурчить – значить переживає.
А коли на Херсонщині стало нестерпно, постало питання про наш переїзд до них. Вони наполягали. Вирішили місяць для початку пожити і притертись якось.
Два перші тижні були ідеальними, чоловік по господарству допомагає, я як електровіник скрізь мию і прибираю. Начебто все так і має бути. Літні люди відпочивають, молодь працює. Але тут тітка Лідія почала включати «виконроба». Хоча навіть не знаю, як назвати її.
Вона почала дивитися в нашу кишеню, мовляв, навіщо на це витратили, а навіщо морозиво купили? Не можете жити ощадливо? А коли з чоловіком пляшку червоного взяли після важкого трудового дня, досі вислуховую. Тепер вона вважає мене неблагополучною.
Попадати стало не тільки нам, отримують на горіхи тепер і наші діти. І взагалі всі попадаємо, хрещена постійно робить не обґрунтовані зауваження, вчить, як виховувати дітей, як витрачати гроші, а нам уже не 15 років! А ще момент: залізла днями в туалетне відро і побачила, що шматочок паперу не короткий, ох же моїй доньці дісталося. Це взагалі перебір.
Я вже не можу мовчати, почала спречатися з нею, щоб не втручалася до нас. Хочеться додому, а ми вже частину речей привезли. Як бути? Як ужитися? Перезимувати чи вже зараз шукати орендоване житло?
Фото – спеціально для ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.
