Колишній чоловік напередодні перекинув мені на карту аліменти, і ми направились з Вадимом у торговий комплекс. Цього дня була якраз “чорна п’ятниця”, і можна було купити деякі речі, за суттєвою знижкою. В одному з магазинчиків я побачила хорошої якості шкарпетки, за “копійчаною” ціною, і вирішила зробити й собі подаруночок. Тільки сину це не сподобалось.
Мене так навчали ще змалку — ніколи не скаржитися. Навіть якщо важко, навіть якщо погано і нема чого їсти. А жили ми з мамою досить бідно, коли тато пішов до іншої жінки.
Коли мені було 25 років, я вийшла заміж за досить успішного чоловіка. Роман був непоганою людиною, від нього я привела на світ сина, та тільки свою роботу він любив більше, ніж сім’ю. Розійтися ми погодилися з ним взаємно, коли синові було 13 років.
Нам із сином залишалося житло, а також Роман зобов’язувався платити аліменти щомісяця. Зізнаюся чесно, часом мені було дуже туго. В той час я влаштувалась на посаду, лаборанта учителя хімії у школі. Робота нескладна, але зарплата дуже маленька. Аліменти, які платив чоловік, я всі витрачала на сина. Адже він звик, що коли ми з батьком були разом, у нього була можливість мати все, що він тільки забажає. Тому навіть після розлучення так вважав.
Якось пішли ми з ним до торгового центру, йому треба було купити сорочку до свята у школі, та й з курточки зимової він вже виріс. Дорогою я помітила, що продаються шкарпетки по хорошій знижці. А я так утомилася постійно зашивати свої старі, що хотіла купити собі нові, тим більше, що коштували вони недорого, копійки насправді. Як тут голос свій сказав син.
– Мамо, ти що, зібралася витрачати мої гроші на свої шкарпетки? Це мої гроші, купуй зі своїх. Ходімо купувати мені одяг. – Я не очікувала таких слів, і не знала, що сказати. Ми купили синові сорочку, курточку, і ще купу всяких речей, які не ясно було, чи буде він носити чи ні. Але ж це його гроші, як він сам сказав. Вже вдома я поговорила телефоном із колишнім чоловіком і ми вирішили, що Вадима треба виховати.
Буквально того ж дня я сіла і почала розмову із сином. Повідомила йому, що коли він рахує всі гроші, що платить батько, своїми, значить, тепер він дорослий. А якщо він дорослий, то має платити за продукти, комунальні послуги. А тому я буду щомісяця рахувати, скільки я заберу з його грошей і лише залишок залишатиму йому. Вадим, звичайно, щось хотів обурюватися, але зрозумів, що користі від цього не буде.
Буквально місяць такого експерименту показав синові, що краще залишатися поки що маленьким і щоб тебе утримували дорослі, ніж показувати дорослого і платити за всі свої бажання.
Вчора Вадим узагалі сказав мені, щоб я з його грошей купила собі подарунок на будь-яку суму. Мені було дуже приємно, але гроші сина я не витратила. Це і справді його гроші, але тільки я, як доросла, знаю, куди їх краще витратити.
Погоджуєтесь зі мною?
Фото ілюстративне
