fbpx

Колишній зять постійно приходить до нас у гості, допомагає, антену поставив і телебачення, вугілля купив цієї зими, продукти іноді завезе, зі святами нас постійно вітає, особливо мене, каже: колишніх тещ не буває. Ми його запрошуємо свята. Ми, звичайно, вдячні, але він нам недавно поставив умову

Дочка наша Вікторія прожила з першим чоловіком Володимиром 10 років. Довго ми думали, що у них ідеальна сім’я, донечка росте Марійка. Але не все було так гладко, просто ми не знали, дочка ніколи не жалілася. Та воно й правильно – не виносила сміття з оселі…

У Володі свій бізнес, дочка у держсфері працювала. Володі практично ніколи не було вдома, майже весь час він проводив не з родиною, а з партнерами, з друзями по роботі. І жінки в нього інші, як виявилося, були…

Про все це ми дізналися, коли Віка подала на розлучення. Вона терпіла, поки дитина мала була, а потім під час якогось відрядження зустріла Миколу, закохалася, все розповіла чоловікові і подала на розлучення.

Виїхала в інше місто, у великий обласний центр, почала життя спочатку. Дуже все важко і не просто для всіх було: ми її і не розуміли, і відмовляли, але коли мені Вікторія розповіла про походеньки Володі, я її як жінку зрозуміла.

Згодом я переконалася, що дочка з новим зятем Миколою щаслива, і заспокоїлася: щастя моєї дочки для мене головне. У них народився хлопчик, приїжджають, правда не часто, в гості.

Дочку, нашу онучку Марічку, Віка, звичайно забрала з собою, але на свята і канікули дає дівчинку Володі, тато він хороший.

Хоч минуло чотири роки після розлучення Вікторії з Володимиром, Володя так і не став для нас колишнім зятем. До того ж, у його бізнесі є маленька частка нашого сина, вони пов’язані, але головний там у всьому Володимир.

І ми, і Володя живемо у приватних будинках, тільки у нього він більш облаштований, а у нас досі пічне опалення, бо по вулиці немає газової магістралі.

Колишній зять часто приходить до нас у гості, допомагає, антену поставив і телебачення підключив сучасне багатоканальне, вугілля купив цієї зими, продукти іноді завезе, зі святами нас постійно вітає, особливо мене, каже: колишніх тещ не буває.

Робить він все це з власної ініціативи, ніхто його не просить. Зробить щось – дякуємо, звичайно.

Так склалося, що ми і родина нашого сина запрошуємо Володю завжди на свята, він щось зазвичай дуже пристойне дарує. Ми, звичайно, вдячні, але він нам недавно поставив умову.

Справа в тому, що дочка якийсь час не приїжджала разом з новим зятем в наше невеличке місто зовсім, а коли минулого літа приїхала, Володимир відпочивав з Марійкою і родиною якихось своїх друзів на морі, тобто в одному місті вони не перетиналися.

І ось у квітні буде мій ювілей, 65 років, плануємо відзначити свято родиною, запросити і дочку з Миколою і молодшим онучком. Але Володя як передбачив. Заїхав минулого тижня, привіз риби, яку я дуже люблю, та й каже так, ніби між іншим:

– Я Вам вже подарунок приготував, який вас дуже порадує, Олено Петрівно! Але ж ви розумієте, що на ваше свято не варто Віку з тим типом запрошувати, нам точно не варто під одним дахом зустрічатися! Я не думаю, що спілкування з ним для вас приємніше, ніж зі мною. До речі, якраз на святі я вас познайомлю зі своєю обраницею, я нарешті зустрів гідну жінку, хочу представити її вам і Марійці.

Як вам це?..

Я підозрюю, що Володя хоче подарувати пральну машину нову, бо наша вже стара і погано працює, і він про це знає. Але для мене такий подарунок – не дорожчий за спілкування з дочкою, я за нею скучила і за онучком Степанком.

От і як тепер бути? Самі того не помітивши, ми потрапили у якусь не зрозумілу залежність від колишнього зятя, але ж, по суті, ми вже давно не родина, просто він тато нашої онуки…

Так, він спілкується з нашим сином, у них спільні справи, але, знову ж таки, це не привід нам з чоловіком не спілкуватися з дочкою лише через те, що Володя не хоче її і її чоловіка бачити!

Чоловік мені говорить: треба йому раз і назавжди сказати, що він більше не частина родини і не запрошувати його на мій ювілей, хай навіть приїде і забере ту антену, телебачення своє і вугілля. Але я так не можу, адже Володя стільки хорошого для нас зробив, попри те, що наша дочка його покинула!

Я така розгублена, і зовсім не знаю, як бути.

Автор – Олена К.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page