Колишня подруга ніяк не може пробачити мені моє заміжжя.
Вона десь вичитала, що щоб в будинку завівся чоловік, треба його «приманити». Тобто, уявити що він вже є. Купити другу подушку, чоловічі тапочки, поставити в стаканчик другу зубну щітку.
Юля пішла далі. Вона купила чоловічі сорочки і розвісила їх в шафі. На поличках у ванній вона поставила бритву і піни для гоління і гелю для душу.
Після такого, вільні чоловіки повинні були натовпами штурмувати Юліне житло. Загалом, відчуття, що у Юлі вдома живе чоловік, було максимально правдоподібним.
Пішли ми з нею в ресторан, на день народження до нашої спільної подруги. Там ми обидві поклали око на двоюрідного брата іменинниці. Юля відразу почала до нього підлизуватися.
А щоб чоловік мрії не бентежив своєю присутністю квартиру самої винуватиці торжества, вона недвозначно запропонувала йому переночувати в її барлозі.
Чоловік відмовився. Але градус зробив свою справу і ось уже Юля вантажить свого хлопця в таксі і везе до себе додому. Вранці чоловік втік. Побачив і зубну щітку, і бритву, і тапочки 45 розміру.
Юля довго намагалася йому пояснити, що самотня, але він не вірив. Думав – бреше:
– Ну що за дурниці? Друга зубна щітка, щоб мужик завівся? Що у вас, у жінок в головах твориться?
Я, вислухавши її сумну історію і розчарування в методі «приманити чоловіка в будинок», хлопцю цьому написала і запропонувала зустрітися.
Побачення було за побаченням. І я озирнутися не встигла, як опинилася його нареченою.
Юлю ми на весілля запросили. Але дізнавшись хто виступає в ролі нареченого. Юля влаштувала істерику. Я у неї хлопця забрала. Ніяких слів і виправдань слухати вона не стала.
Та й подружки наші розділилися на два табори. Перші вважали, що Юля перша його «знайшла». Другі – хто встиг, той і з’їв. Тим більше, відносин у них не було.
Одружилися ми, дитина пояилася. Живемо, як усі. Нещодавно я сама наткнулася в інтернеті на цей же метод – купіть другу подушку.
І подумки віддала хвалу тому, хто це придумав. Дякую тобі! Якби не ти, не було б у мене щастя.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла