Комуcь моя ситуація здасться супер абсурдною, всі крутять пальцем біля скроні, коли чують її. Але хіба це так погано, якщо залишилися добрі стосунки з колишнім?
З чоловіком прожили в шлюбі 20 років. Є діти. Вони живуть окремо. Ми давно зрозуміли, що існуємо разом швидше, як родичі, партнери по життю, але ніяк не як люди, які люблять один одного. Ні, ми, звичайно, любимо, але в іншому сенсі. Завжди підтримаємо, прийдемо на допомогу, але не більше того. Це сумно, але це життя: коли не вдається підтримувати отой вогник, почуття згасають, перетворюються на щось інше, а люди, які раніше кохали одне одно, стають, наче брат і сестра, наче просто добрі друзі… Але вже як є. Кожен починає йти своєю дорогою, влпштовувати особисте життя вже з іншими партнерами. І це також норма.
Полюбовне розлучення з чоловіком ми оформили ще восени. Розділили майно і накопичення, в результаті мені дісталася квартира, а чоловікові – кругленька сума. Цієї суми йому все ж не вистачило на покупку нового житла, яке він хотів. Тоді він позичив гроші у мого нового чоловіка, і той позичив.
Через карантин доходи колишнього сильно скоротилися, в його новій квартирі, яку він придбав, йде ремонт.
Він попросився переїхати до нас на час будівництва. Ми погодилися. Зараз втрьох живемо в тій самій квартирі, в якій прожили в шлюбі багато років. Ностальгії за минулим ніякої не відчуваємо. Новий чоловік не ревнує, спокійно ставиться до ситуації.
А у вас збереглися теплі стосунки з колишніми?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, hochu.ua
За матеріалами з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
