fbpx

Костянтин раптом сказав: «А з чого ти взяла, що я хочу весілля і цю вигадану тобою дитину?» Я мало не втратила дар мови. «Як? – запитала я. – Хіба ти не хочеш одружитися зі мною? Хіба не хочеш дитини? Адже ми вже говорили про весілля. Ти не пам’ятаєш?” Він посміхнувся і відповів: «Пам’ятаю. Але коли це було. Відтоді багато змінилося. Звичайно, я тебе люблю, але є й інша жінка, до якої я відчуваю такі ж почуття, як і  до тебе. Лера з’явилася, подруга твоя».

Ми познайомилися з Костянтином три роки тому, в день мого народження. В караоке. Він добре співає.

Підкорив в перший вечір знайомства. Ми були з Лерою, подругою.

У той же вечір ми з Костею стали близькими… Я зрозуміла – він чудовий.

Веселий, життєрадісний, весь зітканий зі світла і добра. Мені було добре з ним.

Спочатку не замислювалася про наші відносини. Ми насолоджувалися одне одним. Після знайомства минуло багато часу, але відносини залишалися такими ж свіжими, як в перший день. Ми кохали.

Але час минав, змушувало замислюватися про майбутнє, про подальше життя. Батьки, спостерігаючи роман, натякали мені на створення справжньої сім’ї. Часом ми самі заводили розмову про весілля. Але неконкретно, без термінів і місця проведення урочистості.

Це були мрії.

Мені виповнилося двадцять п’ять, Кості – двадцять вісім. Я серйозно задумалася про родину.

Чверть століття було прожито, роки не повернути назад. Чесно кажучи, злякалася. Уявила себе мамою, зрозуміла, що далі тягнути не можна. Пора мати дитину.

Уявила, що у майбутнього малюка буде мама, найстаріша серед усіх мам. Наприклад, народжу його в двадцять вісім або в тридцять років, і, коли мій первісток закінчить школу, мені виповниться сорок вісім – я буду старою.

Всім іншим матусям в класі буде близько сорока, а мамі моєї дитини – майже п’ятдесят. А якщо я захочу мати ще дитину…

Боже… Я уявила цей кошмар і злякалася. Того вечора я вирішила поговорити з Костею серйозно.

Поговорити про створення повноцінної сім’ї, про весілля, народження дітей.

Костя вислухав мої страхи і тривожні подорожі в майбутнє.

Він посміхнувся.

«Як ви, жінки, любите все ускладнювати, – сказав він, – придумувати дурницю. Ти що, вагітна?»

«У тому-то й справа, що – ні, – відповіла я, – але я вже готова стати мамою. Я хочу, щоб моя дитина, наша дитина, народилася в повноцінній сім’ї, в законному шлюбі. Щоб ніхто не міг її назвати образливим словом».

Костянтин раптом сказав: «А з чого ти взяла, що я хочу весілля і цю вигадану тобою дитину?»

Я мало не втратила дар мови. Хвилину мовчала, міркуючи, що сказати.

«Як? – запитала я, не розуміючи, його відповіді. – Хіба ти не хочеш одружитися зі мною? Хіба не хочеш дитини? Адже ми з тобою вже говорили про весілля. Ти не пам’ятаєш?”

Він посміхнувся і відповів: «Пам’ятаю. Але коли це було. Відтоді багато змінилося. В моєму житті з’явилася ще одна людина, без якої я не маю права приймати таке рішення. Звичайно, я тебе люблю, але є й інша жінка, до якої я відчуваю такі ж почуття, як і  до тебе».

“Відколи це? – дивувалася я. – І що за людина у тебе з’явилася? Яка жінка?”

Він відповів все з тієїю ж нічого не значущою усмішкою: «Лера з’явилася, подруга твоя».

«Лера?! Та ти з глузду з’їхав! – майже закричала я. – Ти брешеш!”

Він розповів, що з Лерой вони зустрічаються вже цілий рік.

Перша близькість між ними сталася спонтанно, на одному з пікніків, коли ми великою компанією їздили за місто. У мене в той вечір заболіла голова, я випила таблетку і пішла в машину, щоб трохи подрімати і заспокоїти біль. Ось тоді у них сталася близькість. Вони пішли в ліс за хмизом для багаття, і там, в лісі, це сталося. А потім все повторилося і триває цілий рік.

На моє запитання, як він міг все це приховувати, Костя сказав, що не хотів говорити, тому що жалів мене, не хотів заподіювати біль.

«А що вона? – запитала я про подругу. – Їй приємно знати, що ми з тобою ще разом? Що ще цілуємося, любимо один одного? Як могла вона так вчинити зі мною?»

«Лера не хотіла тебе травмувати. Казала – почекаємо, все само як-небудь вирішиться», – відповів Костя.

Я пішла сама, остання зустріч протверезила мене і обурила до крайності.

Костя спробував провести, але я назавжди заборонила йому наближатися до мене.

Мені стало гидко. Я не могла зрозуміти, як це – бути третьою.

Як він і вона могли терпіти ці відносини.

І він задоволений. Він не може визначитися – з ким йому бути, з ким рвати відносини, а з ким зміцнювати.

Я так не можу! Погодьтеся, що це підло.

Це аморально – жити з двома жінками, обманюючи їх і нічого не вирішуючи, сподіватися, що все вирішиться само собою.

Катерина В.

Джерело

Фото – ladyelena

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page