fbpx

Кожні 10 років треба міняти чоловіка, я так вважаю. Це тільки на користь всім, переконалася на власному досвіді. Мені зараз 60, четвертий чоловік. Мені ніхто моїх років не дає. Виглядаю на 40, бо кожні 10 років оновлюєшся завдяки коханню! Маю двох дітей

Не поспішайте тут оборюватися і моралі мені читати, просто вислухайте! А якщо не згідні – Ваше право.

Кожен має право на власну думку, і я вашу з задоволенням прочитаю в коментарях. Але мій досвід і прожиті роки переконали мене ось в чому.

Кожні 10 років треба міняти чоловіка, я так вважаю. Це тільки на користь всім, я переконалася на власному досвіді. Мені зараз 60, четвертий чоловік, тобто заміжня четверте.

Кожні 10 років, починаючи з 20 років, я змінювала чоловіка. Не навмисне. Так виходило.

Згасали почуття, накопичувалися претензії і образи. Кожного разу були різні причини. Іноді – в мені, іноді – в партнері. Частіше – в обох. Та коли я відчувала, що це вже не повноцінне яскраве життя, сповнене барв, а існування за звичкою заради дітей або спільного побуту – я розуміла, що це кінець і йшла.

Спочатку, звичайно, завжди важко. І дуже. А потім… потім обов’язково стається диво! Ти наче прокидаєшся, знову стаєш собою, знову відроджується той заповітний блиск в очах…

І зустрічаєш нове кохання, яке окриляє, омолоджує, спонукає стежити за собою, йти до нових вершин, досягати нових цілей. Знову будувати, творити, жити!

Хоч мені зараз 60, мені ніхто моїх років не дає. Виглядаю на 40, бо кожні 10 років оновлюєшся завдяки коханню!

Звісно, треба бути сильною людиною, щоб знову і знову будувати з нуля, але воно того вартує. Варто весь час жити з почуттям закоханості, бо інакше – немає сенсу.

Маю двох дітей від першого і другого чоловіка. З дочкою і сином, з онуками прекрасні стосунки. З третім чоловіком спільних дітей не було, але я досі спілкуюся з його донькою від попереднього шлюбу.

З нинішнім чоловіком Олександром придбали сім років тому заміський будиночок, продавши свої квартири у місті. Облаштувалися, садимо город, садок невеличкі, для душі. Ще працюємо обоє. Діти і онуки майже що вихідних приїздять у гості. У нас велика щаслива родина. Тому я вважаю, що все в житті робила правильно. Навіть тоді, коли зраджувала когось із чоловіків у молодості…

Зараз я думаю, що це вже мій останній причал, принаймні, Олександр говорить, що нікуди мене не відпустить, будемо старіти і йти на небо в один день. Я тільки за, бо дійсно треба знати міру в всьому, знати, коли зупинитися і де осісти. Та і від добра добра не шукають, говорить народна мудрість.

А головне – я досі, хоч і минули вже 10 років, закохана в цього чоловіка! Кожного дня прокидаючись і дивлячись на нього, я сама собі заздрю! А це найкраще підтвердження, що я – по справжньому вдома, біля насправді своєї людини.

Всім бажаю щастя!

Автор – Олена М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page