fbpx
життєві історії
Кожного разу після того, як мама побуває у нас в гостях, трапляється щось недобре, якісь негативні випадки. І де це бачено, щоб дитина, аби захиститися від власної матері, йшла потім до храму, робила очищуючі обряди? Я живу номальним життям, заміжня, маю діток. Але мама, яку я не можу відігнати від себе і своєї родини, бо вона моя мама,  – це моя кара, а за що – не знаю

Вся моя історія життя з матір’ю дуже важка і не проста. Я знаю, бачу і розумію, що таких історій у нас в країні дуже багато і від цього хочеться плакати, тому що я сама пройшла через дитячий біль і знаю всю цю гіркоту не з чуток.

На жаль, так склалося її доля. Після того, як моя мама розлучилася зі своїм чоловіком, вона зустріла мого батька. Через деякий час вони розписалися і дізналися, що чекають на мене. Я – дитина від маминого колишнього чоловіка.

Але всього через рік після мого народження вони з вітчимом почали вести не здоровий спосіб життя.

Я жила з ними в голоді, холоді, в постійних сварках. уявляєте, як це все було бачити дитині? Звичайно, в моїй підсвідомості це залишилося назавжди.

Коли мені виповнилося 8 років, я в останній раз бачила рідного батька, який іноді до мене навідувався. Потім його не стало.

Моя життя з мамою і вітчимом тривало недовго, коли мені було 11 років, маму позбавили батьківських прав і мене передали під опіку братові, який виявив бажання мене виховувати.

Але, навіть живучи з братом, я любила маму, мені її не вистачало. Як і всім дівчаткам, мені хотілося її тепла, розуміння. Порадіти разом з нею або поплакатися їй, і щоб вона по-материнськи притиснула, витерла сльози і підтримала своїм словом… Всього цього в мене не було. Найприкріше те, що вона сама не хотіла, бо  ж їй ніхто не заважав, брат би з радістю її привіз до нас в гості. Її ніхто ніколи не гнав, але людині було цікавіше інше життя…

Але я знайшла сили і пробачила це все мамі. Хоча, якщо чесно, не до кінця, в образа лишилася. Я з нею спілкувалася і спілкуюся, дозволяю спілкуватися з моїми дітьми, допомагаю їй. Тільки ось у людини зовсім немає здорового глузду, і не буде, це вже зрозуміло. Більше того – у тому своєму стані вона починає мене проклинати, і було це вже досить багато разів.

Кожного разу після того, як мама побуває у нас в гостях, трапляється щось недобре, якісь негативні випадки.

І де це бачено, щоб дитина, аби захиститися від власної матері, йшла потім до храму, робила очищуючі обряди?

Цінуйте і любіть батьків, які вас люблять! Краще нехай вони огортають вас любов’ю, ніж у вас буде така доля і стосунки з мамою, як у мене.

Я живу номальним життям, заміжня, маю діток. Але мама, яку я не можу відігнати від себе і своєї родини, бо вона моя мама,  – це моя кара, а за що – не знаю…

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook