Кожного року на Святвечір та Різдво ми йдемо в гості до моїх свекрів, а вже на закінчення свят, на Степана, вони йдуть гостювати до нас, оскільки в їх сина і день народження і іменини. Цього року я вирішила їх здивувати своїми кулінарними талантами. З самого ранку я була біля плити. Та з’їла Валентина Петрівна лише торт, який сама і принесла. Так образливо мені ще жодного разу не було
Мій чоловік народився 9 січня, на самого Степана, він сам собі приніс ім’я. Кожного року на вечерю та Різдво ми йдемо в гості до його батьків, а вже на закінчення свят, на Степана, мої свекри йдуть гостювати до нас.
Свекруха моя така жінка, що палець в рот не клади.
Вона дуже “розумна” і переконана, що ніхто краще за неї не виглядає, не готує, не прибирає. Словом, вона хтось, а я ніхто, щоб ви краще зрозуміли.
Я хотіла здивувати хоч цього разу Валентину Петрівну, тому перед їх приходом я перерила весь інтернет в пошуках цікавих і нових страв. Дуже мені хотілося здивувати свекруху.
Скажу відверто, я не є супер господиня. Ну не кожному це дано. Часто Степан бурчить на “якість” моїх страв, та я не ображаюся, оскільки сама розумію, що це не смачно, але вдіяти нічого не можу.
І ось повернемось до цього дня. Я з пів шостої ранку біля плити. Всі страви готувала нові. Там були такі інгредієнти, що я їх вперше в своєму житті купувала і бачила.
На вигляд все було дуже гарно. Салати я прикрасила, як в ресторані. Коли свекри постукали в двері, в мене все було майже готове.
Я запалила для чарівної атмосфери на столі різдвяну свічечку і після привітань мого Степана ми всі дружньо сіли до столу.
– Олено, що це таке?, – запитала свекруха навіть не скуштувавши жодної зі став.
– Тут я не бачу нічого їстівного. Ти нас на лікарняне ліжко вирішила відправити після свят?
Мені так прикро було. Я так старалася, а те, що не було її грецького салату, чи олів’є, я не винна, це все вже застаріло, і треба йти в ногу з часом.
Словом, Валентина Петрівна з’їла до кінця лише торт, який сама і принесла. А коли виходила з квартири, сказала більше так не екпериментувати.
– Ці інгредієнти не поєднуються разом. Головою хоч думай, що готуєш.
Мені так образливо стало. Я хотіла її здивувати, а вийшло все та навпаки. Але могла б і промовчати, щоб підтримати мене.
Але я все ж дотримуюсь такої думки, що потрібно “зіскакувати” з тих стандартів: олів’є та шуба, і готувати щось нове та цікаве.
А що ви скажете з цього приводу?
Хто правий в цій ситуації, я чи свекруха?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя