fbpx

Кожного року на Святвечір та Різдво ми йдемо в гості до моїх свекрів, а вже на закінчення свят, на Степана, вони йдуть гостювати до нас, оскільки в їх сина і день народження і іменини. Цього року я вирішила їх здивувати своїми кулінарними талантами. З самого ранку я була біля плити. Та з’їла Валентина Петрівна лише торт, який сама і принесла. Так образливо мені ще жодного разу не було

Кожного року на Святвечір та Різдво ми йдемо в гості до моїх свекрів, а вже на закінчення свят, на Степана, вони йдуть гостювати до нас, оскільки в їх сина і день народження і іменини. Цього року я вирішила їх здивувати своїми кулінарними талантами. З самого ранку я була біля плити. Та з’їла Валентина Петрівна лише торт, який сама і принесла. Так образливо мені ще жодного разу не було

Мій чоловік народився 9 січня, на самого Степана, він сам собі приніс ім’я. Кожного року на вечерю та Різдво ми йдемо в гості до його батьків, а вже на закінчення свят, на Степана, мої свекри йдуть гостювати до нас.

Свекруха моя така жінка, що палець в рот не клади.

Вона дуже “розумна” і переконана, що ніхто краще за неї не виглядає, не готує, не прибирає. Словом, вона хтось, а я ніхто, щоб ви краще зрозуміли.

Я хотіла здивувати хоч цього разу Валентину Петрівну, тому перед їх приходом я перерила весь інтернет в пошуках цікавих і нових страв. Дуже мені хотілося здивувати свекруху.

Скажу відверто, я не є супер господиня. Ну не кожному це дано. Часто Степан бурчить на “якість” моїх страв, та я не ображаюся, оскільки сама розумію, що це не смачно, але вдіяти нічого не можу.

І ось повернемось до цього дня. Я з пів шостої ранку біля плити. Всі страви готувала нові. Там були такі інгредієнти, що я їх вперше в своєму житті купувала і бачила.

На вигляд все було дуже гарно. Салати я прикрасила, як в ресторані. Коли свекри постукали в двері, в мене все було майже готове.

Я запалила для чарівної атмосфери на столі різдвяну свічечку і після привітань мого Степана ми всі дружньо сіли до столу.

– Олено, що це таке?, – запитала свекруха навіть не скуштувавши жодної зі став.

– Тут я не бачу нічого їстівного. Ти нас на лікарняне ліжко вирішила відправити після свят?

Мені так прикро було. Я так старалася, а те, що не було її грецького салату, чи олів’є, я не винна, це все вже застаріло, і треба йти в ногу з часом.

Словом, Валентина Петрівна з’їла до кінця лише торт, який сама і принесла. А коли виходила з квартири, сказала більше так не екпериментувати.

– Ці інгредієнти не поєднуються разом. Головою хоч думай, що готуєш.

Мені так образливо стало. Я хотіла її здивувати, а вийшло все та навпаки. Але могла б і промовчати, щоб підтримати мене.

Але я все ж дотримуюсь такої думки, що потрібно “зіскакувати” з тих стандартів: олів’є та шуба, і готувати щось нове та цікаве.

А що ви скажете з цього приводу?

Хто правий в цій ситуації, я чи свекруха?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page