Кожних вихідних я приходжу в гості до дочки і зятя, ночую з суботи на неділю, так вже повелося відколи онуки маленькі були, а між ними різниця всього два роки. Я ходила допомагати дочці після роботи у будні, а на вихідних майже на цілі дні.
Зараз онуки вже в молодших класах, але я так і приходжу до них, ніхто не проти моєї допомоги. Плюс граюся з онуками, і ми з чоловіком одне від одного відпочиваємо.
Допомагаю доньці з прибиранням, готуванням, садочком-огородиком невеличкими.
Завжди готую онукам, Іванку і Олі смаколики якісь, що вони полюбляють.
Ось і цими вихідними прийшла я і принесла з собою кілограм домашнього сиру, який мені привозить подруга з села. Вранці у неділю, доки всі ще сплять, я збиралася приготувати онукам млинців з сиром і родзинками на сніданок, щоб порадувати малечу.
І що ви думаєте сталося? Зять серед ночі пішов і з’їв весь той домашній сир! Я о 6-й вийшла на кухню – а в холодильнику сиром і не пахне, в мийці – пустий емальований судочок з-під сиру! Навіть не помив!
Ну нахабство ж! І що я онучатам тепер, порожню тацю поставлю – їжте, рідненькі, татку дякуйте!
Пішла я і постукала у спальню до дочки і зятя. Виглянула сонна Марина, але я сказала, аби підняла Володьку.
Той вийшов заспано-здивований. Я сказала, щоб йшов в цілодобове АТБ біля дому і купив того, що і сиром назвати важко. Сказала, що як не піде – бо хотів відмовитися, бачила ж, – то шукатиме квартиру, бо будинок, в якому вони живуть, на мене оформлений.
Поплентався. Ще б ні – знає, що я слова на вітер не кидаю! Їв з дітьми ту пародію на млинці і, сподіваюся, йому таки було соромно.
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
